Фатальне благословення полностью

Ґамаша, який читав книжку Сісі де Пуатьє, насторожило, що Матінка, описавши все надзвичайно точно, залишила поза увагою деякі суттєві моменти. Наприклад, про кульку лі біен — основу філософії Сісі де Пуатьє і єдине, що перейшло до неї у спадок від давно померлої матері. Вона досить докладно розповіла про це в книжці, і, на думку Ґамаша, з усієї розповіді ця історія була єдиною насправді значущою для неї. Було схоже на те, ніби Сісі дійсно отримала цей дар від своєї матері і знала про його цінність, але не розуміла, наскільки й чим він цінний. Тому й вигадала навколо цього ціле вчення.　

Сісі перетворила кулю лі біен на щось святе. А тепер вони ніде не могли її знайти. Агенти обшукали її будинок у кварталі Нотр-Дам де Ґрейс у Монреалі. Вони не виявили там нічого, окрім бажання покинути ту антисептичну атмосферу. Агенти так само обшукали старий будинок Гедлі, і теж марно.　

Звісно, він міг помилятися, і кулі лі біен ніколи не існувало. Можливо, Матінка мала рацію, і цю різдвяну прикрасу Сісі теж вигадала.　

— Хіба там не було щось про світло? — запитав він, гадаючи, що на це відповість Матінка.　

— Ну, так, але тут усе ще більш заплутано. Вона, здається, вважала, що все світле або біле було духовним, а такі кольори, як червоний або синій, несли в собі зло. Вона навіть дійшла до того, що приписала кожному кольору емоцію. Червоний — то гнів, синій — депресія, жовтий — боягузтво чи страх, щось таке. Я пам’ятаю одне — то було не вчення, а якась химера. Я не знаю, чи вірила вона в нього сама, але згідно з ідеєю, яку вона пропагувала, що ти світліший і біліший, то краще.　

— Вона була расисткою?　

Матінка завагалася. Ґамашеві здавалося, що вона прагнула виставити Сісі в найгіршому світлі, і назвати расисткою означало б дати померлій дуже погану характеристику. Проте треба віддати Матінці належне, вона цього не зробила.　

— Я так не думаю. Гадаю, вона говорила про внутрішній світ. Емоції та почуття. Її концепція полягала в тому, що, стримуючи та врівноважуючи всі свої емоції, ми самі сповнюємося гармонією.　

— Що вона мала на увазі під врівноваженням?　

— Ви, мабуть, пам’ятаєте уроки природознавства? Насправді Сісі доволі добре розумілася на природознавчих предметах, що, на мою думку, було дуже небезпечним. Вона брала дещицю наукової істини чи окремий факт, а потім, спотворюючи до невпізнання, розвивала навколо них свою теорію. Наука вчить, що білий колір — це поєднання усіх кольорів. Якщо ви змішаєте їх усі, то отримаєте білий; тоді як чорний — це відсутність будь-якого кольору. Отже, згідно з ученням Сісі, якщо емоції втілюють кольори, а ви емоційні — злі, сумні, ревниві тощо — то один колір домінує, і ви незбалансовані. Ідея полягає в тому, щоб досягти білого кольору. Урівноважити всі кольори, усі емоції.　

Бовуар чув лише бла-бла-бла. Він уже давно перестав прислуховуватися до розмови і втупився у плакат з індійським краєвидом, намагаючись уявити, що стоїть на голій горі поруч із чоловіком у набедренику. Що завгодно, аби не філософія.　

— Чи мала вона рацію?　

Просте запитання приголомшило Матінку.　

— Ні, вона не мала рації. Її переконання були смішними й образливими. Вона радила людям проковтнути свої емоції. Якщо хтось дослухається до того, що вона написала у своїй книжці, це призведе до серйозних психічних захворювань. Вона була божевільною.　

Матінка зробила глибокий вдих і спробувала відновити власну рівновагу.　

— І все ж, — доброзичливим тоном продовжував Ґамаш, — хіба це не те, чого часто навчають у медитації? Я не про відсутність емоцій чи їх придушення. Я про вміння керувати своїми емоціями й не дозволяти їм брати над вами гору. Хіба однією з дисциплін медитації не є робота з чакрами?　

— Так, справді, але це інше. Я сама навчаю методу медитації чакр. Я навчилася цього від нього. — Вона вказала на плакат, на якому себе уявляв Бовуар. — В Індії. Це метод досягнення рівноваги, внутрішньої і зовнішньої гармонії. Людський організм має сім енергетичних центрів, розташованих від маківки голови до, перепрошую, вашого інтимного місця. Кожна з чакр має свій колір, і коли вони відрегульовані, людина врівноважена. Якщо вам цікаво, приходьте до мене на заняття. Власне, одне з них ось-ось почнеться.　

Матінка Бі хитнулася вперед і встала з подушки. Ґамаш теж підвівся, але не так граційно. Вона перевальцем попрямувала до дверей, кваплячи їх вийти. Ґамаш зупинився і придивився до напису на стіні:　

«Віднайдіть спокій і пізнайте, що Я — Бог».　

— Прекрасні слова, — сказав він. — Десь я вже це чув.　

Матінка на мить завагалася, перш ніж відповісти. Чи то йому здалося?　

— Це з Ісаї.　

— Ваш центр називається «Віднайдіть спокій». Ви взяли назву звідти? — Він кивнув у бік стіни.　

— Так. Я трохи збентежена тим, що на моїх стінах висить по суті християнський вислів, але це інклюзивна громада. Люди, які приходять сюди займатися йогою та медитувати, вірять у різні речі. Деякі з них християни, деякі іудеї, інші — послідовники Будди, хтось більше схиляється до індуїстських учень. Ми беремо з кожної віри те, що має сенс. Ми не догматики.