— Можливо. — Ґамаш узяв булочку, розломив її навпіл, і дрібні лусочки скоринки посипалися на дерев’яний стіл. — Навіщо він убив Ел? Навіщо вбивати Сісі? Навіщо вбивати їх обох? І чому саме зараз? Що змусило вбивцю вбити їх обох упродовж кількох днів?
— Сісі збиралася підписати контракт із тією американською компанією. Можливо, вбивця хотів завадити їй це зробити?
— Але навіщо її зупиняти? Після підписання контракту вона б коштувала значно дорожче. До того ж у мене таке відчуття, що американський контракт був черговим маренням Сісі. Поживемо — побачимо. Хай так. Але навіщо вбивати її матір?
— Ви гадаєте, Ел була з Трьох Сосен?
— Так, і завтра ми повинні зосередитися на пошуку людей, які знали її. У мене до тебе інше запитання. — їхні тарілки майже спорожніли, і Бовуар вимочував булочкою соус, що залишився від стейка. — Навіщо викидати відеокасету? З нею все було гаразд, ми бачили.
Офіціантка забрала їхні тарілки й принесла сирну тарілку.
— Це все з монастиря в Сен-Бенуа-дю-Лак, — похвалився Олів’є, розмахуючи над тарілкою ножем для сиру. — їхнє покликання — виготовлення сиру та григоріанські співи. Всі їхні сири називаються на честь святих. Ось цей — Сен-Андре, а цей — Сен-Альбре.
— А цей? — Бовуар указав на великий трикутник на дерев’яному тарелі.
— Це, напевне, буде Сен-Рокфор, — сказав Олів’є, — а це — Сен-Чеддер. Чорт забирай! Ще одна хороша теорія зруйнована. — Він відрізав від кожного по кілька скибочок і залишив кошик із багетом і крекерами.
— Я розумію, що він відчуває. — Ґамаш усміхнувся, намазуючи м’який вершковий Сен-Андре на тонкий крекер.
Запанувала мовчанка, й Ґамаш звернувся до свого молодого помічника навпроти:
— Що тебе турбує?
Бовуар зазирнув у келих і вихилив останнє вино, якраз коли їм принесли капучино.
— Чому ви наказали Ніколь залишитися?
— Ти засмутився, що я скасував твій наказ?
— Ні, — заперечив Бовуар, хоча знав, що почасти так воно й було. — Я не люблю, коли моїм наказам суперечать, особливо перед командою.
— Ти маєш рацію, Жане Ґі. Зазвичай я так не роблю.
Бовуар знав, що це правда. За всі роки, що вони працювали разом, це траплялося лише кілька разів, і то лише в найскрутніших ситуаціях.
Чи була ця ситуація саме такою скрутною? Обличчя старшого інспектора, який сидів зараз перед ним, раптом здалося Бовуару втомленим. Він уже дорікав собі, що не помітив цього раніше.
— Ви не довіряєте їй, чи не так? Ви не довіряєте Ніколь.
— А ти?
Бовуар на мить замислився, а потім кивнув головою.
— Вона справила на мене враження. Ви знаете, я не маю особливої симпатії до цієї жінки. В останній справі то була суцільна катастрофа, але цього разу? Схоже, вона змінилася. А ви так не вважаєте?
Ґамаш злегка махнув рукою, ніби відкидаючи припущення Жана Ґі. Для нього воно було не надто переконливим.
— Чому? — Бовуар подався вперед. — Розкажіть мені.
Але Ґамаш мовчав. З досвіду Бовуара, таку мовчанку в його боса могла викликати лише одна причина.
— Господи! Це ж не пов’язано зі справою Арно? Скажіть, що ні! — Бовуар відчував, як у ньому піднімається хвиля гніву і його починає нудити. Він відчував таке щоразу, коли думав про П’єра Арно і про те, що той зробив. З іншими, з поліцією Квебеку. З Ґамашем. Хоча, звісно, усе то було в минулому. І не могло мати нічого спільного з Ніколь. Чи могло?
— Розкажіть мені, — вимагав Бовуар. — Досить мовчати! — Молодик ледь не закричав. Опанувавши себе, він озирнувся, чи не почув його хтось іще, і знизив голос. — Не приховуйте від мене! Не можна звалювати все на себе! Ви зробили так першого разу, і Арно трохи не вбив вас. Що пов’язує Ніколь і справу Арно? — настійливо прогарчав він.
— Облиш, Жане Гі, — Ґамаш простягнув руку через стіл і ніжно доторкнувся до руки Бовуара. — Між ними немає ніякого зв’язку. Я просто насторожено ставлюся до неї, ось і все. Ніколь, безумовно, видається доладнішою, ніж вона була минулого разу. Мабуть, я засуворий до неї.
Бовуар із хвилину пильно дивився на свого шефа.
— Дурня! Ви знову панькаєтеся зі мною. Скажіть правду.
— Це просто відчуття. — Ґамаш криво всміхнувся, чекаючи, що Бовуар закотить очі.
— Ваші відчуття не завжди оманливі.
— А лише іноді? Це не має значення, Жане Гі.
Ґамаш надпив капучино і замислився. А чи не стає він нарешті циніком, думаючи, що люди не можуть і не хочуть змінюватися? Усе свідчило про те, що агентка Іветт Ніколь позбулася своєї зарозумілості й постійної ворожості. Відколи вона приєдналася до них цього разу, вона довела, що здатна виконувати накази, сприймати вказівки і критику. Вона доклала зусиль і довела, що може бути самодостатньою, ще й добре впоралась із завданням, зібравши інформацію про Крі. Вона навіть забронювала собі номер у готелі, і сама за нього заплатила.
Це справді була нова Ніколь.
То чому я їй не довіряю?
Ґамаш відкинувся на спинку стільця й подав знак Олів’є, потім повернувся до Бовуара.
— Я хочу вибачитися перед тобою. Я не повинен був скасовувати твій наказ, та ще й перед усією командою. Дозволь пригостити тебе коньяком.
