Коли до мене вернувся голос, і я озвався до неї, і слова мої відлунили від стін величезної зали, я збагнув, що вона вже рушила. Її ноги човгали по кам’яній підлозі. Десь щось заскреготіло, і короткий спалах світла осяяв її профіль праворуч від олтаря. Я прикрив очі рукою, щоби не сліпило сонце, і почав продиратися через уламки каміння, де колись стояла огорожка, що відділяла вівтарну частину храму. Я ще раз гукнув її, запевняючи, що мене не треба боятися, попри те що в самого холодок по шкірі пройшов. Я не барився, та поки добіг до закутка нефу, жінки вже ніде видно не було. Крихітні двері вели до напівзруйнованого будиночка капітулу та на берег ріки. Я її впустив. Повернувшись назад у морок, я був би радий повважати її всього-лишень грою власної фантазії, сном наяву, спричиненим багатьма місяцями штучного кріогенного сну, якби не одненький відчутний доказ її присутності. В прохолодній темряві під подихом невидимого протягу і вітерцю мерехтів червоний вогник самотньої свічечки.
Мене втомило це місто. Його язичницька претензійність і облудна історія. Гіперіон — це світ поетів без натяку на поезію, а Кітс — мішанка кричущого фальш-класицизму та бездумної базарної енергії. В ньому є три доми зібрань для дзен-гностиків і чотири мечеті високого ісламу, дарма що народ по-справжньому вчащає по благословення до незліченних генделиків та бурдеїв, велетенського ринку, що торгує фібропластовим крамом із півдня, і храмів культу Ктиря, де загублені душі ховають свою суїцидну безнадію за щитом пустодзвонного містицизму, який не дарує об’явлення.
До дідька.
Узавтра я вирушаю на південь. У цьому абсурдному світі можна знайти і екранольоти, і деякий інший повітряний транспорт, але Простий Люд змушений подорожувати між проклятими островами-континентами лише кораблями (а це, кажуть, ціла вічність) або ж гігантським пасажирським дирижаблем, який вилітає з Кітса раз на тиждень.
Завтра мені в путь. Дирижаблем.
Тварини.
Команда першопрохідців на цій планеті, певно, була з ними показилася. Кінь, Ведмедиця, Орел. Три доби ми повзли вздовж східного узбережжя Еквуса над місцевими шхерами, які називаються Гривою. В останній день ми перетнули невелику частину акваторії Серединного моря і потрапили на чималенький острів під назвою Риф Кішки. Сьогодні тут — у Феліксі, «головному» його місті — скидають вантаж і сходять пасажири. Наскільки можна було виснувати з оглядової палуби і майданчика причальної щогли, місцеве населення навряд чи більше п’яти тисяч чоловік, що туляться один до одного в цих розкиданих по околиці бараках і халупах.
Далі повітряне судно своїм черепашачим ходом пролетить вісімсот кілометрів над архіпелагом дрібніших островів, відомих як Дев’ятихвістка, після чого здійснить зухвалий стрибок через екватор іще на сімсот кілометрів відкритого моря. І наступним берегом, який ми побачимо, буде північно-західний край Аквіли, що зветься Дзьоб.
Тварини.
Назвати такий транспорт «пасажирським дирижаблем» — справжнє вправляння в креативній семантиці. Адже це велетенське повітряне судно з вантажними трюмами, у яких би вмістився цілий Фелікс і ще лишилось би місце для тисяч паків фібропласту. Тим часом менш важливий вантаж (тобто ми, пасажири) моститься, де тільки душі завгодно. Я розклав свій лежак біля вантажної рампи в кормовій частині дирижабля і звив собі затишне кубельце з допомогою особистих речей та трьох великих скринь експедиційного спорядження. Біля мене окотилася родина з вісьмох душ — тубільні робітники плантацій, котрі повертаються зі своєї щодворічної подорожі на закупи до Кітса. І хоча я звик до звуків та запахів ув’язнених у клітках свиней та пищання хом’яків, неспинне, спантеличене кукурікання їхнього сердешного півня просто зводить мене з глузду ніч за ніччю.
Тварини!
Сьогодні вечеряв на оглядовій палубі із громадянином Геремісом Дензелем, відставним викладачем крихітного сільгоспвишу біля Ендіміона. Він мені розказав, що команда піонерів Гіперіона ніякого кумира з тварин собі не створювала. Бачте, офіційними назвами Еквуса, Урси та Аквіли насправді були Крейтон, Алленсен і Лопес — за іменами трьох середньої руки бюрократів Геодезичної служби! Краще б уже тваринний фетиш!
