Казка полностью

Його дурнувату посмішку змінив вираз приголомшення й збентеження, і я зрозумів чому ще навіть до того, як швиргонув у нього обгризеною курячою кісткою. А сталося це тому, що вираз мурло довбане вийшов із глибин колодязя, вийшов англійською мовою, і він не зрозумів. Я не поцілив у нього — кістка стукнула об якесь відро і впала на підлогу, — однак все одно сіпнувся з несподіванки й повернувся на звук. Еріс засміялась. Він крутнувся до неї і схопився на ноги. Постійна крива посмішка перетворилась на гарчання.

— Нє, нє, нє! — зарепетував Аарон. — Прибережи свій бадьор для поля, дитятко, або я тебе так огрію, що ти й вийти не зможеш і Чарлі оголосять переможцем без бою. Вбивці Польоту це не сподобається, а я зроблю все, щоб тобі це сподобалося ще менше!

Невдоволений і розлючений, якусь мить почуваючись як сорока в сливах, Кла всівся на місце, злісно глипаючи на мене. Тепер була моя черга посміхатися. В мені прокидалося щось темне й недобре, але воно збуджувало і викликало мало не кайф. Я тицьнув у Кла пальцем:

— Я тебе добряче відтрахаю, любчику.

Зухвалі слова. Мабуть, я пошкодую про них, але коли вони вирвались, відчув майже полегкість.

Через деякий час після «обіду» викликали четверту групу. Знову потяглося чекання, і один за одним повернулись: спершу Дабл, потім Стукс і нарешті Квіллі. У Стукса дуже текла кров з такого глибокого порізу на щоці, аж мені було видно, як там виблискують зуби, але він прийшов своїми ногами. Джая дала йому рушник зупинити кровотечу, і він сів на лавку біля відер, а білий рушник швидко почервонів. Фрід сидів неподалік у кутку, спершись спиною на стіну. Стукс запитав, чи може док щось зробити з його порізаним обличчям. Фрід похитав головою, навіть не глянувши. Думка про те, що поранені мають битися в наступному раунді дуже скоро, була божевільна, більш ніж садистська, але я не сумнівався, що так і буде. Мерф убив половину комедійної команди; якщо він вийде проти Стукса в другому раунді, то легко вб’є його, байдуже, з пораненим чи здоровим плечем.

Кла досі дивився на мене, але вже без посмішечки. Я подумав, що його оцінка мене як легкої здобичі могла змі­нитися, а отже, я більше не можу розраховувати на його легковажність.

«Він братиме швидкістю, — подумав я. — Он як тоді налетів на Ая». У сні Лія сказала: «Ти швидший, ніж думаєш, принце Чарлі»… тільки насправді це не так. Хіба що мені вдасться винайти якийсь прискорювач із живленням від ненависті.

Викликали п’яту групу: Бернда і Ґаллі, маленького Гілта й великого Окку, Еріс і невисокого, але м’язистого хлопця на ім’я Віз. Перш ніж Еріс пішла, Джая обняла її.

— Нє, нє, припиніть зараз же! — гаркнув один із нічних солдатів своїм неприємним голосом із комахоподібним дзижчанням. — Бігом, бігом!

Еріс пішла останньою, але повернулась першою. З одного вуха в неї текла кров, але більше поранень не було. Джая кинулась до неї, і цього разу вже ніхто не заважав їм обійматися. Ми залишились самі. Наступним повернувся Окка. Потім довго нікого не було. Нарешті сірий чоловік — не Персі — вніс Ґаллі й поклав на підлогу. Той був непритомний, ледве дихав. Голова з одного боку була вдавлена над скронею.

— Я хочу битися з ним наступного разу, — сказав Булт.

— Сподіваюсь, це я битимуся з тобою наступного разу, — прогарчав Амміт. — Заткнись!

Минуло ще трохи часу. Ґаллі заворушився, але не опритомнів. Я пішов до пісуара. Треба було відлити, але я не зміг. Знову сів на місце, склавши руки між колінами, як завжди робив на бейсбольних і футбольних матчах перед тим, як мали заграти національний гімн. Я не дивився на Кла, але відчував, що він дивиться на мене, аж наче давить поглядом.

Двері відчинились. Двоє нічних солдатів увійшли й виструнчились, утворивши прохід. Між ними всередину зайшли Аарон і Верховний Володар.

— Останній поєдинок дня, — промовив Аарон. — Кла і Чарлі. Ходімо, дитятка, покваптесь.

Кла зразу підхопився і пройшов повз мене, повернувши голову, щоб востаннє ошкіритись. Я пішов слідом. Айота дивився на мене. Він підняв руку й дивно мені відсалютував, приклавши долоню не до лоба, а до обличчя збоку.

«Я знаю його слабкість».

Коли я проходив повз Верховного Володаря, Келлін сказав:

— Буду радий здихатись тебе, Чарлі. Якби мені не потрібні були тридцять двоє, я б це давно вже зробив.

Попереду нас двоє нічних солдатів. Попереду мене Кла, він іде, трохи опустивши голову, і розмахує руками, вже стиснутими в кулаки. Позаду нас ідуть Верховний Володар і Аарон, його заступник. Моє серце б’ється в грудях сильно й повільно.

«Один раз він мене звалив, але я засвоїв урок».

Ми йшли коридором до яскравих рядів газових ліхтарів, що обрамляли стадіон. Минули інші кімнати для команд. Минули кімнату для спорядження.

Удар, Айота падає, відро котиться, Айота повзе до свого сінника, Кла повертається, шукаючи відро.

Минули кімнату для суддів, де є вихід назовні, принаймні так сказано в записці Персі.