Під опущеними повіками пана префекта мигнула холодна, вкрай гостра іскра.
* * *В архіві повнісінько було темних закамарків, де могли ховатися не тільки пацюки.
Маг, приставлений до мене за шпигуна, був без личини; я згадав, що мимохідь бачив його в клубі. Який занепад — маг першого ступеня, що служить у міській префектурі! Але ж відриває щомісяця немалу частину платні, сплачує членські внески й сподівається коли-небудь виграти Заклинання Кари!
Молодий і кремезний архіваріус видав мені важкий дерев’яний ящик, ущерть заповнений паперами; усівшись на триногому дзиґлику, я задув свічку — щоб не спокушати арбалетників, метальників ножів та інших ініціативних добродіїв, яких, можливо, послав до мене префект. Не держати ж мені руку на глиняній потворі весь час; маг-шпигун стояв не ховаючись за три кроки від мене. Проглядаючи з такою бідою добуті папери, я старався не спускати його з ока.
Одразу ж з’ясувалося, що в місті не тихо. У місті грабували, різали, підпалювали, крали; побачені нічним зором, папери здавалися червонястими, а чорнило — бурим. Папери лежали поодинці — «убив-схопили-стратили», — і стосами, причому стоси втримувалися разом мідними дужками. Виходило так, що весь минулий рік пан префект працював не покладаючи рук, і міська префектура розкрила не знати скільки злочинів…
Я залишив виданий мені ящик із паперами і, досі в темряві, пішов уздовж стелажа. Маг-шпигун ішов слідом за мною, мов тінь, що трохи відстала від хазяїна; минуло понад годину, перш ніж я знайшов, що шукав.
Свідчення про нерозкриті викрадення.
* * *«Мій маленький друже! Тобі вже десять, а може, й дванадцять років. Ти вже підліток, а скоро перетворишся на юнака; чи знаєш ти, що це значить?
Ти вроджений маг, а отже, твоя могутність далася тобі даром. Ти думаєш, що магія існує для того, щоб тобі можна було запускати в небо крилатих жаб, перетворювати слуг на стовпи з цукрової вати й розважати друзів феєрверками; ти помиляєшся, малий, магія існує не для цього, точніше, не тільки для цього. Давай-но поговоримо про речі серйозніші, ніж замовляння личини або проста ручна блискавка.
Чи хочеш ти, щоб люди навколо поважали тебе, а не тільки боялись? Чи хочеш мати справжніх друзів? Чи хочеш, щоб учорашня сварка з бабусею виявилася останньою?
Безперечно, ти цього хочеш. Кому ж приємно чути за спиною — «Он пішов маг, могутній, та нетямущий і неосвічений»?
Отже, домовмося, що з завтрашнього — ні, вже з сьогоднішнього! — дня ти почнеш дотримуватися моїх порад.
ПОРАДА ПЕРША: Усередині тебе з народження живе величезна прекрасна країна; твої пустощі з перетвореннями — нікчемна частина її. Для того щоб пізнати свою магію повністю, щодня тобі треба проводити не менш як годину на віддалі від людей, у повній самотності. Байдуже, що ти робитимеш — тільки б думки твої були спрямовані всередину, у твою душу, звернені до твоєї магії.
ПОРАДА ДРУГА: Щоразу, відправляючись в усамітнення, ретельно мий руки, чисть зуби й вичищай чоботи. Твій внутрішній настрій багато в чому залежить від стану твого взуття — на жаль, це так.
ПОРАДА ТРЕТЯ: Перш ніж використати замовляння в повсякденному житті, щоразу звикай рахувати до п’ятнадцяти. Якщо після цього бажання діяти не зникає — дій. Якщо виникає хоч найменший сумнів — зачекай.
