— Тому, що жоден індус, містере Брефф, не ризикуватиме без потреби. З пункту, написаного вами в духівниці полковника Гернкасла, їм стало відомо (чи не правда?), що Місячний камінь переходить у повну власність міс Веріндер у день її народження. Дуже добре. Скажіть мені, як розумніше можуть вчинити люди в їхньому становищі? Зробити спробу викрасти алмаз, поки він був під контролем містера Френкліна Блека, коли стало ясно, що він щось підозрює і може перехитрувати їх? Чи почекати, поки алмаз надійде в розпорядження молодої дівчини, яка з невинною радістю носитиме цю прекрасну річ при кожній нагоді? Можливо, вам потрібне підтвердження того, що мої докази правильні? Хай цим підтвердженням для вас буде поведінка індусів. Вони з'явились біля будинку, переждавши всі ці тижні, в день народження міс Веріндер; і вони були нагороджені за своє терпіння, побачивши Місячний камінь на грудях міс Веріндер! Коли пізніше в цей вечір я почув історію полковника й алмаза, я був так упевнений, що містер Френклін Блек підпадає винятковому ризикові (вони обов'язково напали б на нього, коли б йому довелося їхати назад до леді Веріндер одному, а не в товаристві інших людей); і був так сильно переконаний в ще більшій небезпеці для міс Веріндер, що порадив підтримати план полковника і знищити значення каменя, розбивши його на окремі камінці. Його незвичайне зникнення в ту ніч, яке зробило мою пораду непотрібною, а також звело нанівець індуську змову, і дальші дії індусів, припинені на другий день у зв'язку з тим, що індусів посадовили в тюрму як шахраїв і бродяг, — відомо вам так само добре, як і мені. Тут кінчається перша дія змови. Перш ніж ми перейдемо до другої, чи не можу я запитати, наскільки задовільно для практичної людини я пояснив вашу загадку?
Не можна заперечувати, що він чудово пояснив важке для мене питання, — бо прекрасно знав характер індусів і йому не треба було думати, як мені, про сотні інших духівниць після смерті полковника Гернкасла!
— Отже, все гаразд, — підвів підсумки містер Мартует. — Першу можливість захопити алмаз індуси втратили того дня, коли їх посадовили у фрізінголлську тюрму. Коли ж випала їм друга можливість? Друга можливість була для них, як я можу довести, коли вони ще сиділи в тюрмі.
Перш ніж продовжувати свою розповідь, він дістав записник і розгорнув його на спеціальній сторінці.
— Я в ті дні залишався із своїми друзями у Фрізінголлі, — продовжував він. — За день чи за два до того, як індусів звільнили (здається, це було в понеділок), до мене прийшов комендант тюрми з листом. Якась місіс Маканн, у якої вони наймали квартиру, принесла цього листа в тюрму для передачі індусам; а самій місіс Маканн цей лист всунув у двері вранці листоноша. Тюремні власті помітили, що на листі був ламбетський штемпель і що адреса, хоч і написана правильною англійською мовою, якось не відповідала прийнятому у нас звичаю адресувати листи. Розпечатавши конверт, вони побачили, що текст був цілком написаний іноземною мовою — мовою хінді, як вони цілком правильно подумали. До мене прийшли, певна річ, для того, щоб я зробив їм переклад. Я записав у своєму записнику копію оригіналу і свій переклад, — ось вони до ваших послуг.
Він подав мені розгорнутий записничок. Першою була скопійована адреса. Вона була написана суцільною фразою без жодних розділових знаків: «Трьом індусам які проживають у дами на ім'я Маканн у Фрізінголлі в Йоркшірі». Потім був переписаний індуський текст, а англійський переклад був наприкінці, зроблений такими дивними словами:
«Іменем правителя Ночі, який сидить на Антилопі, руки якого обіймають чотири кутки землі!
Брати, поверніть ваші обличчя на південь, приходьте до мене на вулицю, на якій багато шуму і яка спускається до берега річки!
Причина цьому та:
Мої власні очі бачили його».
Лист ось так і закінчувався; не було ні числа, ні підпису. Я віддав книжечку містерові Мартуету і признався, що цей цікавий зразок індуської кореспонденції поставив мене в безвихідь.
— Я можу вам пояснити перше речення, — сказав містер Мартует, — а поведінка індусів пояснить вам решту слів. Бог Місяця в індуській міфології зображується чотирируким божеством, що сидить на антилопі, а один з його титулів — правитель Ночі. Тут є щось підозріло схоже на прихований зв'язок з Місячним каменем. Тепер давайте глянемо, що робили індуси, коли тюремні власті вручили їм лист. Того ж дня, як їх звільнили, вони відразу поспішили на залізничну станцію й зайняли місця в першому ж поїзді, який відходив у Лондон. Ми всі у Фрізінголлі жалкували, що за дальшими вчинками індусів не було встановлено таємного нагляду. Але після того, як леді Веріндер відпустила сищика і припинила дальше слідство про пропажу алмаза, ніхто вже нічого не міг зробити в цій справі. Індусам було дано можливість їхати в Лондон, і вони поїхали в Лондон. Що потім ви чули про них містер Брефф?
— Вони почали набридати містерові Люкеру, — відповів я, — тиняючись без діла коло його будинку в Ламбеті.
— Ви читали про те, що містер Люкер звернувся до судді?
— Так.
