Місячний камінь полностью

—  Я хочу сказати, що міледі не зможе переслідувати її, — відповів сищик. — Розанна Спірман — всього-на-всього знаряддя в руках іншої особи, і заради цієї іншої особи Розанну Спірман помилують.

Він говорив серйозно, в цьому не можна було сумніватись. Але в думці в мене ворухнулось щось лихе проти нього.

—  Чи не можете ви назвати цю іншу особу? — спитав я.

—  А ви не можете зробити це, містере Беттередж?

—  Ні.

Сищик Кафф все ще стояв нерухомо й дивився на мене з журливим співчуттям.

—  Мені завжди приємно чуйно ставитись до людських слабостей, — сказав він. — Зараз я відчуваю особливу ніж­ність до вас, містере Беттередж. А ви, з тієї ж прекрасної причини, почуваєте особливу ніжність до Розанни Спірман, либонь, так? Ви часом не знаєте, не пошила вона собі не­щодавно нову білизну?

Навіщо він так несподівано вкинув це дивне запитання, я ніяк не міг збагнути. Але, не підозріваючи, що правда може пошкодити Розанні, я відповів, що дівчина прийшла до нас, маючи дуже бідний запас білизни, і що міледі в нагороду за її добру поведінку (ці слова я особливо підкреслив) по­дарувала їй нову білизну тижнів зо два тому.

—  Який нікчемний цей світ! — сказав сищик. — У ньому людське життя, містере Беттередж, нагадує мішень, в яку нещастя стріляє безперестанку і завжди влучає в ціль. Якби не ця нова білизна, ми легко знайшли б нову сорочку чи спідницю в речах Розанни і, таким чином, викрили б її. Ви стежите за моєю думкою, адже ж так? Ви самі розпитували служниць і знаєте, які відкриття зробили дві з них біля две­рей Розанни. Напевно, вам відомо, чим займалася вчора дів­чина, після того як вона занедужала? Ви не можете здо­гадатись? О, я це так само бачу, як смужку світла отам, на верховіттях дерев. Об одинадцятій годині в четвер уранці інспектор Сігрев (це втілення людських вад) показує всім служницям пляму на дверях. У Розанни є підстави побоюва­тись за свої власні речі; вона користується першою ж слуш­ною нагодою, щоб піти в свою кімнату, знаходить пляму на своїй сорочці чи спідниці, — все одно на чому, — вдає з себе хвору, пробирається в місто, купує матеріал для нової спідниці чи сорочки, шиє її сама в своїй кімнаті в четвер уночі, розводить вогонь (не для того, щоб спалити: дві ЇЇ по­други підслуховують біля дверей, і вона розуміє, що запах горілого зрадить її, та їй і нікуди подіти купи попелу), — так от, вона розводить вогонь, щоб випрати, висушити й випра­сувати підмінений одяг, а замазаний одягає, певно, на себе і ось тепер, у цю хвилину, намагається знищити його де-не­будь у зручному місці на цьому безлюдному березі. Я про­стежив сьогодні після обіду, як вона зайшла в рибальському селі до однієї хатинки, куди, можливо, і ми зайдемо перед тим, як повертатимемось назад. Вона деякий час побула в цій хатині і вийшла звідти (як мені здалося), з чимсь за­хованим під плащем. Плащ на жінці — емблема благодій­ності — прикриває безліч гріхів. Я бачив, як вона вийшла з хатини й пішла на північ уздовж берега. Невже ваш морсь­кий берег тут вважається таким мальовничим, містере Бет­тередж?

Я відповів «так» якомога різкіше.

— Смаки бувають різні, — сказав сищик Кафф. — На мою думку, нема нічого гіршого за цей морський краєвид. Якби нам довелося стежити за іншою людиною, йдучи цим бере­гом, і якби людина та раптом озирнулась, ви не знайшли б за що сховатись. Мені лишилось вибрати одне з двох: або поса­дити Розанну в тюрму у зв'язку з підозрою, або дати їй поки що можливість діяти на свій розсуд. З причин, поясненням яких не буду вам набридати, я вирішив краще піти на будь-яку жертву, аніж викликати тривогу в однієї особи, ім'я якої ми не називатимемо. Я повернувся додому, щоб попросити вас провести мене на північний кінець берега іншою доро­гою. Пісок — один з найкращих шукачів — він прекрасно веде вас по теплому сліду. Якщо ми не зустрінемо Розанни Спірман на зворотному шляху, то пісок, поки ще видно, мо­же розповісти, де вона була. Ось пісок. Ви мені пробачте, але я попрошу вас іти мовчки і пропустити мене вперед.

Якщо лікарям відома хвороба під назвою розшукна лихо­манка, то саме така хвороба оволоділа зараз вашим покір­ним слугою. Детектив Кафф спустився поміж піщаними горбами до берега. Затамувавши подих, я стежив за ним по­глядом і чекав здаля, що ж далі буде.