— Скільки б клопоту не завдавав нам Верховний керівник Кан, все ж ліпше хай буде він, аніж хаос. Як то кажуть, із двох гнилих яблук бери ціліше. Це і є наш Кан.
— Така моя рада, — мовив By.
Чень підняв слухавку.
— Наберіть Пхеньян, — розпорядився він. — Мені потрібно поговорити з Каном до вечора. Скажіть, що це надзвичайно важливо. — Скінчивши розмову, підвівся: — Дякую вам, товариші. Ви виконали першокласну роботу.
Кай і By потиснули йому руку й вийшли.
— Молодець, — похвалив By Кая на сходах.
— Тепер сподіваймося, що ми не спізнилися, — відповів той.
* * *
Телефон Кая задзвонив, поки він голився. Ім’я абонента було написане корейською. Кай не знав тієї мови, але одразу здогадався, хто це, й напружився.
— Так швидко? — зронив він уголос і взяв слухавку.
— Почалося, — промовив генерал Хам, якого Кай миттю впізнав.
— Що сталося? — Кай поклав електробритву й узяв олівець.
Хам говорив тихо, боячись, що його можуть підслухати.
— Перед світанком на Йонджодон прислали загін Сил спеціальних операцій, — відповів Хам. Йшлося про елітний підрозділ Корейської народної армії. Відтак продовжив: — Гадаю, це відповідь Верховного керівника на інформацію з Пекіна.
— Добре, — мовив Кай. Отже, Кан часу не гаяв. — І що було далі?
— Вони спробували взяти під контроль базу й арештувати старших офіцерів.
Каєві не сподобалося, як він це сказав.
— Що означає «спробували»?
— Почалася перестрілка. — Хам подавав відомості коротко й стримано, як його вчили. — Заколотники були на домашній базі й мали доступ до її ресурсів. Штурмова група прибула на гелікоптерах і не знала території. А ще думаю, вони виявилися не готові до такої кількості й рівня підготовки повстанців. Хай там як, а їхню атаку відбили, і база тепер під повним контролем бунтівників.
— Це погано, — мовив Кай. — Ми запізнилися.
Хам продовжив:
— Більшість штурмовиків убиті або в полоні. Втекти вдалося небагатьом. Я дзвоню з телефона вбитого. Усіх офіцерів, що не підтримали перевороту, заарештували.
— Кепсько. Що ще?
— Групи змовників є ще на двох найближчих до нас ракетних базах. Їм наказали починати діяти й відрядили підкріплення. В інших регіонах країни в них можуть бути прихильники, але поки що мені це невідомо. Найбільше ватажків цікавить одна з ядерних баз, Саннамні, хоча звідти ще нічого не чутно.
— Подзвоніть мені, якщо дізнаєтеся більше.
— Візьму телефон іншого вбитого.
Завершивши розмову, Кай визирнув у вікно. Розвиднилося годину тому, а вже все йшло не за планом. Схоже, день буде довгим.
Кай залишив короткі повідомлення президентові Ченю та міністрові Ву, коротко змалювавши ситуацію й пообіцявши надати подробиці згодом. Потому зателефонував на роботу.
Слухавку взяв керівник нічної зміни Фань Їму.
— У Північній Кореї переворот, — сказав Кай. — До чого це призведе — наразі невідомо. Негайно скликайте всіх. Буду на місці менш ніж за годину.
Вихідний скасовується: його підлеглим доведеться помити машину й попрати іншим разом.
Кай поспіхом доголився.
Позіхаючи, у ванну зайшла оголена Тін і промовила англійською:
Кай усміхнувся. Це вона, мабуть, у якомусь фільмі почула.
— Снідати не буду, — промовив він китайською.
Вона відповіла ще одним американізмом:
Кай зареготав. Вона мала добрий слух на такі штуки.
— Навіть у страшну кризу ти вмієш насмішити, — сказав він.
Кай швидко вдягнувся. Поки зібрався, Тін уже витирала волосся рушником. Поцілував її на прощання.
— Я кохаю тебе, — сказав китайською. — Подзвони мені.
На тому пішов. Повітря надворі було загазоване. Навіть так рано на дорогах скупчилося вже ціле море автівок. У роті йому стояв присмак вихлопів.
У машині подумав про прийдешній день. Це була найбільша криза, відколи він очолив міжнародну розвідку як заступник міністра. Його шукатимуть усі й питатимуть, що сталося.
Через пів години вагань, усе ще в заторах, він знову набрав управління. Пен Явень уже встигла прийти на роботу.
— Три моменти, — сказав він. — По-перше, перевірте радіоперехоплення з Пхеньяна.
Ґвоаньбу давно врізалася в північнокорейську систему шифрованого зв’язку, побудовану на китайському обладнанні. Звісно, до всього доступу не мали, але навіть те, що могли прослухати, було корисне.
— По-друге, призначте когось відстежувати новини на південнокорейському радіо. Нерідко вони першими дізнаються про події на Півночі.
— Чін Чінхва вже працює над цим.
— Добре. По-третє, організуйте віддалений доступ до нашого засідання працівникам китайського посольства в Пхеньяні.
— Буде зроблено.
Нарешті доїхав до Ґвоаньбу. Зайшовши в ліфт, зняв плащ.
У приймальні на нього вже чекав Чін Чінхва — китаєць корейського походження, молодий, енергійний чоловік, а головне — носій корейської мови.
Сьогодні Чін був одягнений буденно, як дозволяли в робочі вихідні: чорні джинси й гуді з логотипом гурту
— Слухаю
— Правильно.