— Мене шокує могутність такої інформації, її божевілля, — казав він. — Найстрашніше, що люди цього не усвідомлюють. Судячи з їхньої реакції, бажають нам смерті, хочуть смерті наших дітей.
Тодішні опитування свідчили про те, що більшість росіян підтримує війну, і Зеленський вважав своїм обов’язком розбити чари, зруйнувати наративи, які згодовувало людям російське телебачення. Це пояснювало, чому ще до вторгнення він так прагнув закрити російські пропагандистські телеканали в Україні — і чому Путіна це настільки розлютило.
Війни починаються в головах чоловіків і жінок набагато раніше за перші постріли, і Зеленський — шоумен, який став президентом, — оперував саме на цьому рівні. Він знав силу й небезпечність переконань і розумів, що задовго до того, як російські танки перетнули кордон України, Кремль вів війну за допомогою пропаганди, намагався переконати всіх, хто говорить російською, в тому, що України не існує, що її лідери — замасковані відроджені нацисти, які служать підступним цілям Заходу проти Росії. Безглуздість цих тверджень не завадила їм вкоренитися. Із початком вторгнення державний контроль над інформацією в Росії дозволив Путіну регулярно відправляти на вбивство та загибель в Україну молодих чоловіків без якихось помітних протестів їхніх родин, громадян Росії.
Зі Сталіним було так само, сказав Зеленський. Завдяки радянській цензурі та пропаганді Кремлю зійшло з рук вбивство у 1930-ті роки мільйонів українців під час примусової конфіскації їхнього врожаю — геноцид, що отримав назву Голодомор. Наступні покоління радянських людей нічого про це не знали. Усі докази було поховано, свідків — репресовано. Зеленський дізнався деталі про Голодомор лише у старшій школі в 1990-х, після розвалу Радянського Союзу. І тільки згодом, уже під час свого президентства, усвідомив, що це — частина одного ланцюга. Спершу Голодомор, потім Голокост і Друга світова війна, далі — два покоління радянських утисків.
— Трагедії йшли одна за одною, — зауважив Зеленський. — Один жахливий удар змінювався іншим.
Я запитав, чи не могло таке минуле якось загартувати Україну як націю, чи не додало їй стійкості у нинішній війні. Мене винагородили пронизливим поглядом.
— Хтось може сказати, що це нас загартувало. Але я вважаю, це відібрало в України велику частину її можливостей до розвитку. Один удар за іншим, страшні удари. Як це нас загартовує? Люди насилу вижили. Голод їх зламав. Зламав їхню психіку, а таке, звісно, лишає слід.
Нині настала черга покоління Зеленського отримати черговий удар від іноземного загарбника. Замість Сталіна та Гітлера тепер був Путін — намагався зламати волю українців, позбавляючи їх тепла й світла, знищуючи можливість збирати врожай або думати про щось іще, крім виживання. Наступне покоління українців, зокрема й син Зеленського, зростатиме, вивчаючи засоби ведення війни, замість того, щоб працювати для добробуту. Коли Зеленський відвідував його востаннє, хлопчик бігав в однострої та у свої дев’ять років розмірковував про те, які види зброї потрібні армії.
Мета його президентства, сказав Зеленський, покласти край цьому циклу, розірвати ланцюг утисків, який не зумів розпізнати раніше, і в основі цього плану — дещо більше за зброю.
— Не хочу мірятися кількістю танків і розміром армій, — пояснив Зеленський.
Росія — ядерна супердержава. Хай скільки разів відганяти її військо від українських міст, воно все одно може перегрупуватися, вчергове окопатися і спробувати знов.
— Маємо справу з могутньою державою, яка патологічно не бажає відпускати Україну. Для якої демократія та свобода України — питання власного виживання.
Єдиний спосіб перемогти такого ворога — не лише вибороти тимчасове перемир’я, а виграти війну — це змусити українців повірити в те, що їхня свобода варта жертв війни, і переконати решту демократичного світу тягнути Україну в іншому напрямку, до суверенітету, незалежності та миру. Це буде внеском Зеленського. Він уже переконав США та Європу надати Україні достатньо зброї, щоб перехопити ініціативу у війні. Однак його заклик до союзників був глибший, не тільки про матеріальну підтримку для забезпечення поступальних перемог. Знов і знов попереджав Зеленський у своїх промовах про те, що втрата свободи однієї нації підточує свободу решти.
— Якщо вони нас поглинуть, — сказав мені Зеленський, — сонце у вашому небі потьмяніє.