— Я відновлюю втрачену рівновагу, — каже вона. — Чи ви вважаєте випадковістю, що втілюєтеся тільки в тих людей, які мають певний стосунок до вбивства Евелін? Чи вам не цікаво, чому ви прокинулися в подобі Дональда Девіса точнісінько тоді, коли він був вам найбільше потрібен? Мій колега підіграє вам від самого початку, а таке робити заборонено. Він мав просто спостерігати, а не втручатися, а відтак прийти на берег озера й дістати відповідь. Цим його обов’язки й обмежувалися. Ба більше, він знайшов лазівку для створіння, якому взагалі не можна полишати маєток. Я цього не терпітиму.
— То от чому ви тут, — каже Моровий Лікар, виступаючи із затінку. Його машкарою стікають цівки дощу.
Деніел напружується, ворожо дивлячись на новоприбулого.
— Перепрошую, що раніше не сповістив про свою присутність, Жозефіно, — веде далі Моровий Лікар, прикипівши очима до Срібної Сльозинки. — Я не був певен, що ви розповісте мені все як є, якщо я спитаю напряму, надто зважаючи на те, як старанно ви самі намагалися лишатися в затінку. Я б так і не дізнався, що ви в Блекгіті, якби вас не помітив містер Рештон.
— Жозефіна?.. — перериває його Деніел. — Ви що, знайомі?
Срібна Сльозинка не зважає на нього.
— Я сподівалася, що до цього не дійде, — каже вона, звертаючись до Морового Лікаря. Тон її зараз лагідніший, м’якіший. У ньому бринить жаль. — Я мала намір просто виконати своє завдання й піти, а ви взагалі не мусили про це дізнатися.
— Я взагалі не розумію, чому ви тут. Блекгіт під моїм наглядом, я все контролюю.
— Ви серйозно?! — вигукує вона з раптовим роздратуванням. — Та ви подивіться лишень, як зблизився Ейден з Аннабеллою, вони ж уже за крок до звільнення! Він ладен пожертвувати собою заради неї. Ви це бачите? Якщо їх не зупинити, вона прийде до вас із відповіддю, і що ви тоді робитимете?
— Я впевнений, що до такого не дійде.
— А я впевнена, що саме це й відбудеться, — форкає вона. — Скажіть мені чесно: ви що, дозволите їй піти?
Це запитання змушує його на мить замовкнути. Він ледь нахиляє голову, виказуючи власну нерішучість. Погляд мій перебігає на Деніела, який вражено споглядає бесідників. Мабуть, він почувається так само, як і я, — дитиною, яка дивиться на сварку батьків і розуміє лише половину з того, що вони кажуть.
Коли Моровий Лікар знову говорить, голос його впевнений, хоча й звучить завчено; ця впевненість спричинена радше тим, що він багато разів повторював ті самі слова, а не тим, що він вірить у них.
— Правила Блекгіту дуже чіткі, і я зобов’язуюся підкорятися їм так само, як і ви, — каже він. — Якщо вона назве мені ім’я вбивці Евелін Гардкасл, я не можу відмовитися від перегляду її справи.
— Правила правилами, але ви чудово знаєте, що зробить з нами наше керівництво, якщо Аннабелла вибереться з Блекгіту.
— Вони прислали вас мені на заміну?
— Певна річ, що ні. — Вона розчаровано зітхає. — Ви що, і справді вважаєте, що вони обмежилися б заміною? Я прибула сюди як ваш друг, щоб навести тут лад, допоки нагорі ще не дізналися про те, як ви схибили. Я непомітно усуну Аннабеллу, щоб вам не довелося вдаватися до вибору, про який ви потім шкодуватимете… — Вона подає знак Деніелові. — Містере Коулрідж, будь ласка, переконайте містера Бішопа розкрити місцеперебування Аннабелли. Я так розумію, ви в курсі, що сáме зараз на кону?
Кинувши недопалок і наступивши на нього ногою, Деніел киває горлорізові, який тримає мене за руки, не даючи поворухнутися. Я намагаюся опиратися, але він надто сильний.
— Це заборонено, Жозефіно, — каже Моровий Лікар вражено. — Ми не маємо права вдаватися до прямих дій! Ми не віддаємо наказів! І, авжеж, ми не розголошуємо їм відомості, знати які їм не треба. Ви порушили всі правила, яких ми заприсяглися дотримуватися.
— Ви ще смієте мені докоряти?! — вигукує Срібна Сльозинка зневажливо. — Та ви ж тільки те й робили, що втручалися в події!
Моровий Лікар уперто хитає головою.
— Я пояснив містерові Бішопу, з якою метою він тут, і заохочував його, коли він занепадав духом. На відміну від Деніела й Анни, він отямився, не знаючи правил. Він був відкритий для сумнівів, міг відхилитися від мети. Я ніколи не надавав йому відомостей, на які він не заслуговував, а от ви постійно втаємничували в них Деніела. Я намагався відновити баланс, а не надати містерові Бішопу перевагу. Я благаю вас: не робіть цього. Хай усе відбувається природно. Він уже за крок до відгадки.
— А через це за крок до відгадки ще й Аннабелла, — каже вона, і голос її звучить жорстко. — Перепрошую, але я маю зараз обирати між Ейденом Бішопом і вами. Дійте, містере Коулрідж.
— Ні! — вигукує Моровий Лікар, благально скидаючи руку.
Озброєний зарізяка бере його на мушку. Він нервується, його палець на гачку аж закляк. Я не знаю, чи може ця зброя завдати хоч якоїсь шкоди Моровому Лікареві, але ризикувати не можу. Він мені потрібен живим.
— Ідіть, — кажу я йому. — Ви тут нічого вже не зможете зробити.
— Це неправильно! — заперечує він.
— Тоді зробіть так, щоб було правильно. Ви потрібні іншим утіленням. — Я витримую значущу паузу. — Їм, а не мені.
