там це море велике й просторе, тамцей левіафан якого Ти створив Собі для гритам цей простір духа де місце молитвам словамі карам небесним прихованим до поритам ці гори торкнешся їх Господь там малі островирозкидані по поверхні вод недалеко відберега там старигань з пошкодженням головируки гаки курчати груди грушоподібний живіттам ця книга книг розкрита лежить на столі в імліале щоб прочитати її не потрібно ні лампи ні свічки менітому що будь-який предмет, що лежить на цьому столісам випромінює світло немеркнучі променіякщо букви всі пораховані вже не потрібні словарядки сторінки застібки з міді на обкладинці шкірянийне ростуть дерева там де не росте траванавіть ангел відкине крила як політ завершує свійщо ж буде з матерією яка як кажуть без насіснує вона після нас замість нас перед зором Вітцящо ж буде з усіма світилами що без сенсу парятьзникаючи і виникаючи в порожньому просторі до кінцятам це море велике і просторе, там цей водний звірлуска з бронзових золочених щитів й плавець молисьтам це небесне військо відступаюче без втрати віртам цей зникаючий світ туди звідки виник колись<p>Зірка Різдва</p><p>♦ ♦ ♦</p>Дітовбивці прямують до Віфлеєма —наказано вирішити проблему:хлоп’ят до двох років – під ніж, в небуття.А з Віфлеєму, з рідної хатитікають Йосип, Пречиста Матиі ще не подібне до Бога Дитя.Тікайте, – так Янгол сказав їм з неба,але не сказав: попередити требасусідів, щоб також збирались в дорогу,не можуть – нехай немовлят сховають.І от – діти мертві, мадонни ридають,і тут не вдієш уже нічого.Плаче Рахіль – бо вона невтішна.Світло пішло, скрізь пітьма кромішня.А в небі, між ангелів і святих —ровесники-хлопчики білосніжні,що за Ісуса померли раніше,ніж був сам Ісус розіп’ятий за всіх.<p>♦ ♦ ♦</p>
