Отже, Він народився у яслах, в печері, помежибидлят, із яких живописці обрали осла і вола.Вічність позаду зяяла, і попереду – теж. ІЗірка сяяла, і людей за собою вела.Йшли за Зіркою, наче стадо за пастирем до води.Власне, кулишся, топчеш трави, чуєш дудку – то тут, то там.І куди б ти не йшов, та у грудні прийдеш сюди,де Марія і Йосип в печері, й посміхнешся волхвам.Во плоті, в теракоті, на полотнах, де срібло й мідь,в гіпсі, в пластику і на дереві, де тонких позолот сліди,на матерії зримій незримий Отець стоїть.Син – і в яслах, і на хресті, й на престолі – завжди.Все і вічно, і одночасно, бо усюди і все – любов.Час скінчився, неначе цукор, як цигарки – ти ж був купивїх на розі. Як на Початку, світло й темінь злилися знов,мов забули, що Бог Предвічний їх на ніч і день розділив.<p>♦ ♦ ♦</p>Зірко – сяй, завірюхо – мети!Рукавице, примерзни живцем до руки!Породілля в дорозі – хіба зішкребти.У містечку, де дихають важко вогні,Де пологі хребти розляглись вдалині,У готелі місць не знайти.О мій Боже! Куди нас душа привела,Чи у мріях, чи все ж наяву?Подих в ніч на Різдво від осла і волаНемовля зігріває в хліву.Та у Всесвіті бракне натужно тепла,Щоб тримати життя на плаву.Хто дві тисячі років калік, недорікТисне в тлумі, зминає в ганьбі?Що за світло з небес – благодать, захисник —Із пітьмою – в тяжкій боротьбі?Слабне морок, вже й слід його вищез і зникУ веселій і жвавій юрбі.Купка перебиранців бреде край села,Щось горланять – либонь, з незнання.У хатині селянській всіх звуть до стола,В храмі – свічі щодня.Вівці туляться ближче щоби до тепла,І минають літа навмання.<p>♦ ♦ ♦</p>
