Під час свят чоловіки стріляють в повітря —хто з автоматів, хто з крем’яних рушниць,зброя є у всіх, так чи інакше.Іноді при цьому випадково збиваютьвертоліт країни, яка тут намагається навести порядокпротягом двох століть, але безуспішно.Тоді прилітає інший вертоліт і бомбить село.На другий день люди ховають загиблих.Але на похороні там теж стріляють у повітря,Нічого не вдієш, такий звичай.І знову збивають вертоліт або винищувач,і знову бомбування, все це в газетахпомилково називають війною. Просто місцеві людисвяткують весілля, народження сина,або оплакують втрату.А на війні чоловіки стріляють один в одного,і тоді над ними можна пролітати безпечно,радіючи, що нарешті запанував порядок.<p>♦ ♦ ♦</p>П’ятирічного хлопчика в дитячому садкуроздягли догола і поставили на табуреткуу покарання за провину.Діти оточили табуретку, сміються.Але хлопчик не плаче і не соромиться.Він згадує, як в минулу неділюбабуся гуляла з ним у парку,де на мармуровій тумбі маленький мармуровий хлопчикабсолютно голий стояв на виду у всіх і посміхався.І покараний хлопчик мимоволі приймає позу,в якій стояла скульптура, на його губах та ж кам’яна посмішка.Йому кажуть: безстиднику,дозволяють зійти з табуретки, одягнутися,йому дозволяють, ніхто вже не сміється.<p>Блюз</p><p>Слухаємо джаз</p>Конфедерат утік і покинув свою сяючу мідну трубу.Я, нігер поганий, притискаю мундштук до губи, до крові чавлю губу,видуваю нечистий гаркавий звук, і геєни вогненна утроба щосилирозверзається, враз випускаючи із могилидух століття минулого із тавром на чолі, яке означає ганьбу.<p>Блюз чорного кота</p>
