Ніколи не любив Візантію. Завжди любивїї співи, мозаїки, дзвін кадил, серед інших див —окатих святих, які тримають храми в руках,пам’ятав, що початок Премудрості – Божий страх,кінець Премудрості – людська безстрашність. ОсьПремудрість созда собі дім на семи стовпах,стоїть на площі, в гості кличе когось,гола стоїть, долонею прикриваючи пах.Росіяни вивезли з Візантії те все, що могли.Пливу до Візантії, прив’язаний до щогли.4Не любив плавби. Човен здавався менічорним жуком, що лежить на опуклій щільній спині,чорні лапи схожі на весла – скажете «ні»?Не любив ніколи. Для чого тепер я пливу,прив’язаний до щогли, здається, що наяву,чую спів сирен, а у веслярів у вуха залитий віск,і вони не чують отой летально-привабливий писк.А в мене болить й ламається віра. ЧомуСирени Візантією звернені уортодоксію. Вони оголошені, охрещені,їхні гріхи прощені,золоті хрести горять між білих крил, під якимиВірний вірних своїх сховав від ритму і рими.На шляху до Візантії навіть сирени моляться в унісонПречистій Діві, занурюючись в останній сон.Ніколи не любив Візантію.<p>♦ ♦ ♦</p>
