— О так, — відповів старий солдат. — Так, вважаю. Мертвою вона коштувала чверть мільйона. І на будинок вони намагалися накласти лапу, поки ми не заплатити юристам, і ті від них відкараскалися.
— Розкажіть мені про Шері, — попросив Страйк.
— Дурноверха, — негайно відповів полковник Ґрейвз. — Нюняла на трибуні для свідків. Сумління нечисте. Ясно, як Божий день. Я не кажу, що дівчина справді втопила Дайю. Просто відвела на пляж у темряві, коли було відомо, що там сильна течія, і дозволила природі зробити решту справи. Це нескладно. Якого біса купатися о такій годині?
— Ви часом не відправляли до Шері Ґіттінз О’Коннора?
— О, так. Він її вистежив і знайшов у будинку кузини в Далвічі. Насправді її звали не Шері Ґіттінз… вона втекла з дому. Справжнє ім’я — Карін Мейкпіс.
— Це, — мовив Страйк, роблячи помітку в записнику, — надзвичайно корисна інформація.
— Знайдете її? — спитав полковник.
— Якщо зможу, — відповів Страйк.
— Добре, — кивнув полковник. — Вона перелякалася, коли з’явився О’Коннор. Наступного дня накивала п’ятами, і він її більше не знайшов… але саме вона знає, що там сталося насправді. Вона — ключ.
— Що ж, — сказав Страйк, пробігаючи очима нотатки, — здається, я спитав усе, що мав. Дуже вдячний за присвячений мені час. Ви неймовірно допомогли мені.
— Я вас проведу, — раптом схопилася на ноги Філіппа.
— До побачення, — мовив полковник, простягнувши руку Страйкові. — Якщо щось дізнаєтеся, повідомите мені, авжеж?
— Обов’язково, — відповів Страйк. — Щиро дякую за чай і торт, місіс Ґрейвз.
— Дуже сподіваюся, що ви щось дізнаєтесь, — сердечно відповіла мати Аллі.
Кроки розбудили старого лабрадора, який поплентався за Страйком та Філіппою, коли вони вийшли з кімнати. Філіппа мовчала аж до сходів, що спускалися на засипане гравієм подвір’я. Пес прочовгав повз них, дістався бездоганного газону і там присів, витиснувши на диво великий каведлик.
— Хочу вам дещо сказати, — мовила Філіппа.
Страйк розвернувся до неї. Взута у пласкі балетки, які полюбляла покійна принцеса Діана, Філіппа була значно нижча за нього і мусила задирати голову, щоб зазирнути в обличчя детективу своїми холодними блакитними очима.
— Нічого доброго, — мовила Філіппа Ґрейвз, — із вашого нишпорення навколо смерті Дайю не вийде. Анічогісінько.
Протягом своєї детективної кар’єри Страйк зустрічав людей, які виражали схожі настрої, але не знаходив у собі співчуття до них. Для Страйка правда була священною. Нарівні з нею він цінував хіба що справедливість.
— Чому ви так вважаєте? — якнайлюб’язніше спитав він.
— Звісно, це зробили Вейси, — сказала Філіппа. — Ми це знаємо. Ми завжди це знали.
Страйк дивився на неї так вражено, ніби зустрів якийсь новий вид.
— І ви не хочете бачити їх на лаві підсудних?
— Ні, — відрубала Філіппа. — Мені просто байдуже. Я хочу просто забути всю цю прокляту історію. Усе моє дитинство — усе життя, поки він не вкоротив собі віку — я тільки й чула, що Аллі, Аллі, Аллі. Аллі вередує, Аллі хворий, де Аллі, що нам робити з Аллі. В Аллі дитина, що робити з дитиною Аллі, дамо йому грошей, тепер у нас є Аллі і Дайю, люба, запроси їх на своє весілля, бідолашний Аллі, божевільний Аллі, покійний Аллі.
Страйк не здивувався б, якби виявилося, що Філіппа Ґрейвз каже ці слова вперше. Її обличчя почервоніло і вона аж трусилася, але не як мати, а від того, що всі м’язи напружилися від гніву.
— І щойно його не стало, почалося: Дайю, Дайю, Дайю. Вони ледь помітили народження мого первістка, бо досі бачили тільки Аллі — а Дайю була кошмарним дівчиськом. Нам не можна цього казати, нам із Ніком, о ні, — я знову мусила відступити заради дитини тієї ницої жінки, прикинутися, що я люблю її і хочу бачити тут, у нашому родинному домі, і не проти, щоб вона його успадкувала. Ви думаєте, що вчините чудово, якщо доведете, що це зробила вона, так? Я вам скажу, чого ви досягнете насправді. У цій сім’ї знову почнеться «Аллі, Аллі, Аллі», до нас причепиться преса, моїх дітей питатимуть у школі про загиблу кузину і дядька-суїцидника — Украденого пророка і Утоплену пророчицю, мені відомо, як їх там кличуть — навіть книжки напишуть, якщо ви доведете, що вони її втопили, не те що газетні статті — і над моїми дітьми теж витатиме привид Аллі. Ви думаєте, якщо ви доведете, що вони її вбили, то зупините цю кляту церкву? Нічого подібного не буде. УГЦ нікуди не зникне, що б ви собі не думали. Якщо дурні бажають іти до Вейсів, щоб їх там шмагали — то їхній вибір, хіба ні? Кого ви, власне, рятуєте?
Парадні двері Ґарвестон-Голлу знову прочинилися. На гравій ступив насуплений Нік. Страйк відзначив, що він міцний чоловік. На зріст — майже як сам детектив.
— Усе гаразд, Піпс?
Філіппа розвернулася до чоловіка.
— Я просто розповідаю йому, — з люттю сказала вона, — якої ми думки.
— Ви згодні з дружиною, так, містере… даруйте, я не знаю вашого прізвища, — сказав Страйк.
— Делоней, — холодно відповів Ніколас, поклавши руку на плече дружині. — Так, згоден. Потенційні наслідки для нашої сім’ї можуть бути руйнівними. Крім того, — додав він, — Дайю вже не повернути, хіба ні?
