Стрімка могила полностью

Спів обірвався. Робін вимкнула ліхтарик, який тримала в зубах, і кинулася в кропиву, але запізно: та, що співалася, встигла побачити світло.

— Хто це? Хто тут? Я т-т-тебе б-б-бачу!

Робін повільно сіла, сховавши ліхтарик, ручку та папір за спиною.

— Лін, — сказала вона. — Привіт.

Цього разу дівчина була сама. Повз саме промчала машина, і у світлі фар Робін побачила, що бліде обличчя Лін заплакане, а в руках у неї оберемок із коренем вирваних бур’янів. Дуже довго — так здавалося, хоч минули лічені секунди — вони дивилися одна на одну.

— Що т-т-ти т-т-тут робиш?

— Хотіла подихати, — відповіла Робін, аж здригнувшись від такої недолугої брехні, — а тоді мені стало… стало зле, і я сіла. Такі важкі були останні дні, правда? Ван… і… і все це.

У блідому світлі місяця Робін побачила, як дівчина підняла очі на дерева, в бік найближчої камери спостереження.

— Чому т-т-ти п-прийшла сюди?

— Загубилася, — збрехала Робін, — а тоді побачила світло з дороги і підійшла, щоб зрозуміти, де я. А ти що тут робиш?

— Н-не кажи н-нікому, що м-мене б-б-бачила, — відповіла Лін. Її очі на затіненому обличчі дивно блищали. — Як ск-кажеш к-к-комусь — я розповім, що т-ти встала…

— Я не скажу…

— …встала з ліжка, а я п-п-пішла за т-т-тобою.

— …обіцяю, — гаряче відповіла Робін. — Я нікому не скажу.

Лін розвернулася й зникла за деревами, не випускаючи з рук своїх бур’янів. Робін дочекалася, коли стихнуть її кроки, і лишиться тиша, порушувана лише звичними шерехами нічого лісу.

Паніка накривала з головою Робін, яка сиділа, завмерши, й обмірковувала можливі наслідки несподіваної зустрічі. Вона глянула на паркан за своєю спиною.

Шах досі поблизу. Чи не краще перелізти на дорогу й там дочекатися, поки він повернеться по камінь? Якщо Лін заговорить, якщо Лін скаже очільникам, що бачила Робін на сліпій плямі периметру з ліхтариком, якого та ніяк не могла мати…

Кілька хвилин Робін не рухалася й думала, ледь свідома холоду землі, на якій сиділа, та подиху вітру, який ворушив пасма волосся на поштриканій кропивою шиї. А тоді, прийнявши рішення, знову намацала незакінчений лист, ручку та ліхтарик, перечитала вже написане і продовжила.

На вигляд їй більше 70 років, і вона була тут від самого заснування церкви Сіта прийшла сюди викладати йогу на запрошення Вейса і, за її словами, скоро зрозуміла, що Тато Джей — «дуже великий свамі», і тому залишилася.

Я її розговорила на тему Бекки, бо Сіта її не любить (її ніхто не любить). Я обмовилася, що ось Бекка знала Утоплену пророчицю, а Сіта відповіла, що насправді Бекка в дитинстві заздрила Дайю. Вона сказала, що всі дівчатка любили Шері, а Бекка ревнувала, що та приділяє Дайю особливу увагу.

Робін дописала речення і подумала, чи не варто розповісти Страйку про зустріч із Лін. Вона здогадувалася, що він скаже: що треба негайно вибиратися, що вона себе виказала, що не може довіряти промитій тинейджерці. Подумавши цілу хвилину, вона підписала лист, не згадавши про Лін, тоді взяла новий аркуш і почала пояснювати Мерфі, чому поки не може покинути Чапмен-Фарм.

Отримавши новий звіт від Робін із Чапмен-Фарм, найперше Страйк відчув полегшення, бо добова затримка не була спричинена травмою чи хворобою. Утім, він знайшов у листі чимало поживи для розуму й кілька разів перечитав його за столом, тримаючи напоготові записника.

Він не сумнівався, що Маніфестація Украденого пророка налякала присутніх, проте погоджувався з Абіґейл Ґловер: Мадзу Вейс спиралася на примітивні фокуси, яких навчив її Джеральд Кровтер, тільки тепер розвинула навички та створювала масштабні ілюзії з використанням світла, звуку та омани зору. Водночас опис пологів Ван здався йому справді занепокійливим. Він так зосередився на смертях на Чапмен-Фарм і відсутності офіційної реєстрації, що навіть не замислювався про порушення, що стосувалися народжень. А тепер замислився про те, що б сталося, якби померла дитина чи породілля, чому Мадзу — жінка без медичної освіти — мала побачити немовля одразу після народження, і куди воно після того зникло.