Зацікавила Страйка й оповідь про Бекку Пірбрайт, особливо те, що вона звинуватила сестру в передачі відомостей Кевіну для книги. Перечитавши відповідні рядки, він підвівся і ще раз придивився на фотографії кімнати Кевіна Пірбрайта на дошці. І знову його погляд упав на більш-менш розбірливі слова, серед яких було ім’я «Бекка».
Пошукавши в інтернеті, він побачив фотографії Бекки з семінарів УГЦ. Він пам’ятав, що Робін описувала її схожою на мотиваційну ораторку. І справді, ця усміхнена жінка з блискучим волоссям і у кофтині з логотипом справляла якесь корпоративне враження. Його особливо зацікавив той факт, що Бекка ревнувала до уваги Шері Ґіттінз до Дайю. Страйк зробив ще кілька поміток для себе стосовно питань, які треба поставити Гітонам, що зустріли перелякану Шері на пляжі під Кромером після утопленая Дайю.
Наступний тиждень вийшов насиченим, хоч і геть не продуктивним для жодної зі справ, якими нині займалася агенція. На додачу до численних загальних та особистих труднощів думки Страйка раз у раз зверталися до тієї чорнявої жінки з готелю «Коннахт», яка його буцімто впізнала. Це вперше він отримав таку увагу з боку незнайомої людини й від цього настільки стривожився, що зробив те, чого не робив ніколи: загуглив самого себе. Як він і чекав і навіть сподівався, в інтернеті було дуже мало фотографій з його обличчям: здебільшого преса використовувала стару світлину, зроблену, коли він ще служив у військовій поліції і був значно молодшим та стрункішим. На решті фото Страйк мав густу бороду, яку за потреби відрощував дуже швидко і так ішов давати свідчення в судах. Йому досі здавалося дивним те, що та жінка впізнала його гладенько поголеним і в окулярах. Страйк не міг позбутися підозри, що вона намагалася привернути до нього увагу й таким чином саботувати його стеження.
Відкинувши припущення, що це могла бути журналістка — підійти посеред ресторану і просто уточнити, чи це він, було б у такому разі абсурдним вчинком — він опинився перед трьома можливими поясненнями.
Перше: він нажив собі сталкерку. Це Страйкові видавалося дуже малоймовірним. Він мав досить доказів своєї привабливості для певного типажу жінок, а за свою кар’єру детектива пересвідчився, що успішні й багаті люди можуть мати вельми дивні уподобання, проте не міг уявити, щоб така красива й добре одягнена пані тягалася за ним заради власного задоволення.
Друге: вона була якось пов’язана з Універсальною гуманітарною церквою. Розмова з Ферґюсом Робертсоном відкрила Страйкові очі на те, до яких крайнощів могла доходити церква для захисту власних інтересів. Може, це донька когось із багатих та впливових вірян? Якщо так, то УГЦ знає, що агенція розслідує її діяльність, а це має серйозні наслідки і для справи, і для безпеки Робін. Власне, це може означати, що інкогніто Робін на Чапмен-Фарм розкрито.
Останнє і, на погляд Страйка, найімовірніше пояснення було таке, що жінка теж працює на Паттерсона. У цьому випадку гучне питання у багатолюдному місці мало на меті винятково привернути до нього увагу й зірвати його роботу. Саме з цією думкою Страйк розіслав опис жінки Барклею, Шаху та Мідж, сказавши їм пильнувати, чи вона не з’явиться.
Увечері напередодні мандрівки до Кромера Страйк затримався у порожньому офісі, розбираючи папери й вечеряючи запакованим салатом з кіноа. Сьогодні відбувся референдум щодо брекзиту, але Страйк не мав часу проголосувати: Франки вирішили розділитися, і йому довелося сидіти і Бекслігіті на чатах за молодшим із братів.
Нудьга та голод змусили Страйка відчути особливе роздратування, коли близько одинадцятої задзвонив офісний телефон. Це, звісно, була Шарлотта, тож слухавки він не взяв. За двадцять хвилин телефон подзвонив знову, а третій дзвінок стався за хвилину до півночі.
Нарешті позакривавши всі теки на столі, Страйк підписав кілька документів і порозкладав усе по шафках. Перш ніж піти до квартири на горищі, він затримався перед столом Пат і натиснув кнопку відтворення повідомлень. Страйку не хотілося, щоб хтось іще слухав тиради Шарлотти: вистачило й одного разу.
— Блуї, візьми слухавку. Серйозно, Блуї, ну візьми. Я у від…
Страйк натиснув видалення, тоді ввімкнув наступне повідомлення. Тепер вона гнівалася і благала водночас.
— Мені потрібно поговорити з тобою. Якщо ти маєш хоч крихту людяності…
Страйк видалив і ввімкнув третє.
Тепер кімнату заповнив злостивий шепіт, і він уявив собі обличчя Шарлотти, яким воно бувало у найбільш руйнівні її моменти, коли апетит до завдавання болю не знав меж.
— Ти пошкодуєш, якщо не відповіси. О, пошкодуєш. І твоя довбана кохана Робін теж пошкодує, коли почує, що ти таке насправді. Я знаю, де вона живе, ти це хоч розумієш? Я зроблю їй послугу, коли…
Страйк ляснув по кнопці «видалити».
