— Так, — відповіла Робін, — погоджуюся.
Двері за спиною Вейса прочинилися. Повернулася Бекка з двома аркушами паперу та ручкою. Також вона принесла бритву і балончик піни для гоління.
— Хочу, щоб ти прочитала те, що написала для тебе Бекка, — сказав Вейс, а Бекка поклала перед Робін дві форми та ручку, — і, якщо погоджуєшся з цим, переписала ці слова на чистий аркуш і поставила свій підпис.
Робін прочитала текст, написаний акуратним круглим почерком Бекки.
Робін взяла ручку і під наглядом своїх чотирьох обвинувачів переписала ці слова й підписалася іменем Ровени Елліс.
— А тепер Бекка поголить тобі голову, — сказав Вейс, — на знак…
Тайо стрепенувся. Батько на мить підняв на нього очі, а тоді усміхнувся.
— Гаразд, обійдемося без гоління. Тайо, ходи з Беккою й допоможи принести ящик.
Тайо та Бекка вийшли, лишивши Вейса та Мадзу мовчки дивитися на Робін. Тоді вона почула човгання, а тоді двері знову прочинилися, і Тайо та Бекка занесли важкий дерев’яний ящик на розмір як великий кофр, який мав отвір завбільшки як поштовий конверт на одному кінці, а ще — віко на петлях і з замком.
— На цьому, Артемідо, я залишу тебе, — сказав Вейс, підводячись і знову пускаючи сльозу. — Навіть якщо гріх був великий, необхідність покарання вселяє в мене відразу. Шкодую, — додав він, притискаючи руку до серця, — що це взагалі потрібно. Шануйся, Ровено, побачимося на іншому боці, коли страждання, сподіваюся, очистить тебе. Не думай, що я не визнаю твоїх дарів розуму та щедрості. Щасливий, — додав він, злегка вклоняючись їй, — що попри все ти вирішила залишитися з нами. Вісім годин, — кинув він Тайо.
І вийшов.
Тайо відкинув віко ящика.
— Обличчям сюди, — сказав він, показуючи на прямокутний отвір. — Стань навколішки і схилися у покутній позі. А тоді ми опустимо віко.
Нестримно трусячись, Робін підвелася. Вона залізла в ящик лицем до отвору, стала на коліна, скрутилася. Всередині ящик був невідшліфований: крізь тонку мокру рясу в її коліна увіп’ялися скабки. А тоді на спину її опустилося віко.
Крізь прямокутний отвір вона побачила, як вийшли Мадзу, Тайо та Бекка. Видно було тільки подоли їхніх шат і ноги. Мадзу, яка виходила останньою, вимкнула світло, зачинила двері і замкнула їх.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
Страйк, який дістався Лайонс-Маут о першій годині дня, тепер сидів у своєму темному «БМВ» в межах сліпої плями біля паркану Чапмен-Фарм. Шах віддав Страйкові ножиці для дроту і прилад нічного бачення, крізь який він тепер виглядав людську постать у лісі. Шаха Страйк відправив до Лондона: не було сенсу годинами сидіти в темряві удвох.
Майже опівночі, коли сильно дощило, у Страйка задзвонив мобільний.
— Не з’явилася? — стривоженим голосом спитала Мідж.
— Ні, — відповів Страйк.
— Вона вже була пропустила один четвер, — нагадала Мідж.
— Та знаю, — відповів Страйк, вдивляючись у темряву за поцяцькованим краплями склом, — але де в дідька подівся камінь?
— Може, сама переклала десь?
— Могла, — погодився Страйк, — але я не розумію, нащо.
— Тобі точно не потрібна компанія?
— Ні, я собі даю раду, — відповів Страйк.
— А якщо вона й сьогодні не з’явиться?
— Ми домовилися, що до неділі я нічого не роблю, — відповів Страйк, — тож вона має ще одну ніч, якщо не з’явиться в наступні кілька годин.
— Боже, сподіваюся, з нею все добре.
— І я, — відповів Страйк. Намагаючись підтримати це покращення стосунків із Мідж попри всі свої побоювання, він спитав:
— Що там Таша?
— Та, мабуть, у нормі, — відповіла Мідж. — Під її будинком зараз Барклей.
— Добре, — відповів Страйк. — Я щодо тих фото, мабуть, перегнув палицю. Бо не хочу, щоб у Паттерсона була зайва палиця, щоб нас бити.
— Я розумію, — відповіла Мідж. — А ти мене вибач за те, що сказала про оту з надутими цицьками.
— Вибачення прийнято.
Коли Мідж поклала слухавку, Страйк продовжив дивитися в темряву крізь прилад нічного бачення.
Минуло шість годин, а Робін так і не з’явилася.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»