— Дякую, друже! — гукнув він. — Але це питання, що постає перед будь-якою чесною людиною, яка ось так піднімається на сцену. Це питання, яке певні представники преси… — (залом пронісся шквал несхвальних вигуків) —…часто ставлять мені. Ні! — промовив він, усміхаючись і хитаючи головою, — не фукайте! Вони праві, що питають! У світі, де так багато шарлатанів і шахраїв… утім, іноді хочеться, щоб вони більше цікавилися нашими політиками і керманичами капіталізму… — (оглушливі оплески) — цілком справедливо питати, за яким правом я стою перед вами і стверджую, що уздрів Божественну Істину і прагну тільки поділитися нею з усіма, хто ладен її прийняти. Тож цього вечора я прошу вас… тих, хто вже вступив до лав Універсальної гуманітарної церкви, і тих, хто ще ні, скептиків і невіруючих… так, їх, мабуть, у першу чергу, — додав він зі смішком, на який натовп відповів покірним відлунням, — вимовити одне просте твердження, якщо ви відчуваєте снагу до нього. Це твердження ні до чого вас не зобов’язує. Воно не вимагає нічого, крім відкритого розуму.
Чи вважаєте ви можливим, що я бачив Бога, що я знаю Бога так само добре, як своїх найближчих друзів, і що я маю докази вічного життя? Чи можливо це? Я не прошу нічого понад це — ні віри, ні сліпого прийняття. Якщо вам здається, що ви можете це сказати, то я прошу вас промовити до мене ці слова…
Екрани стали чорними, і на них з’явився білий напис із п’яти слів.
— Всі разом! — гукнув Джонатан Вейс, і натовп заревів до нього:
— Я ДОПУСКАЮ, ЩО ЦЕ МОЖЛИВО!
Тільки Корморан Страйк, який сидів зі складеними на грудях руками і виразом безмежної нудьги на обличчі, жодних можливостей не допускав.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
Робін була в офісі на Денмарк-стріт. Пат уже пішла, і Робін думала, чи не дочекатися тут повернення Страйка з Вейсового зібрання, бо Мерфі сьогодні ввечері був на роботі.
Тривога не давала їй зосередитися ні на чому. Вейсове зібрання, мабуть, уже почалося і триває. Робін боялася за Страйка, уявляла сцени, які їй самій здавалися малоймовірними: як Страйка забирає за якимсь фальшивим обвинуваченням, зварганеним церквою, поліція, чи як Страйка силоміць тягнуть в один із мікроавтобусів УГЦ, точно так само, як, за його словами, могли викрасти з вулиці її саму.
«Та це просто сміховинно», — сказала собі Робін, але нерви нікуди не зникли.
Між нею та вулицею були двоє дверей із високоякісними й захищеними від зламу замками, але Робін ще так не боялася, відколи вирвалася з Чапмен-Фарм. Тут і тепер вона розуміла, чому справді промиті люди переживали такий жах перед Утопленою пророчицею, навіть коли усвідомлювали, що вчення УГЦ хибне. Її саму захопила абсурдна фантазія про те, що Страйка спіткає якась надприродна кара лише за те, що він опинився в одному приміщенні з Джонатаном Вейсом. Розумом вона визнавала, що Вейс — шахрай і шарлатан, але одного лише розуму було замало, щоб розвіяти страх перед його силою.
Ба більше, на самоті не виходило вигнати з голови спогади, які вона так ретельно придушувала. Робін ніби знову відчувала між ногами руку Джонатана Вейса. Бачила Вілла Еденсора, який із пенісом у руці насувається на неї, відчувала удар в обличчя. Вона пам’ятала — і цей спогад був майже такий самий ганебний, як інші — як ставала навколішки, щоб поцілувати ногу Мадзу. А тоді на думку спадав Джейкоб, який згасав без лікування у тій брудній кімнатці на горищі, і той факт, що поліція ані словом більше не обмовилася про те, чи арештують її за звинуваченням у сексуальних знущаннях над дитиною. «Припини про це думати», — наказала собі Робін, прямуючи в бік чайника.
Приготувавши собі, здається, восьму чи дев’яту каву за день, Робін із філіжанкою в руці пішла до кабінету і стала перед дошкою. Вирішивши долучитися до чогось корисного замість віддаватися похмурим роздумам, вона як ніколи уважно вдивилася у шість полароїдів із голими підлітками, які знайшла в бляшанці з-під печива на Чапмен-Фарм. Без Страйка робити це було значно легше.
Тільки гола чорнява й пухкенька дівчина — Розалінда Фернсбі, якщо вони не помилилися — з’являлася на фото сама. Якби існувала тільки ця світлина, Робін, може, і повірила б, що Розі позувала з власної волі, хіба лише принизлива маска свині випадала з картини. Але Робін, звісно, просто не терпіла звіриних масок. Її ґвалтівник скоював свої злочини — серійні — в латексній масці горили.
На наступному фото Керрі брав ззаду Пол Дрейпер, якого легко було впізнати за пелехами ріденького волосся.
