— Дуже добре! Ти не перший і не останній, хто береться розслідувати діяльність Універсальної гуманітарної церкви. Багато хто намагався викрити скандали, змови та переступи, але нікому це не вдалося з тієї простої причини, що ми саме ті, ким себе називаємо: люди віри, які провадять життя, якого, на нашу думку» вимагає від нас Благословенне Божество, які прагнуть досягнути цілей, що Воно нам встановило, і які борються зі злом, коли стрічають його. Це не може не спричиняти конфліктів між нами і невігласами, які бояться того, чого не знають, та лиходіями, які розуміють нашу мету і намагаються перешкоджати нам. Ти знайомий з працями доктора К. Шрі Драммаганди? Ні? «Боротьба повинна існувати, бо все життя — це боротьба того чи іншого штибу. Лише переконайся, що ти не борешся на боці его проти правди та справедливості».
— Бачу, що «говорити по-простому» для нас означає різне, — сказав Страйк. — Скажи, чи хлопчик, якого Робін бачила присмертним на горищі, ще живий?
Із грудей Джайлза Гармона вирвався тихий звук — щось між рохканням і ковтанням.
— Гази? — спитав у романіста Страйк. — Чи є що сказати?
— Джонатане, — сказав Гармон, ігноруючи детектива, — мені час іти. Завтра об одинадцятій вилітаю до Парижа, треба зібрати речі.
Вейс підвівся і обійняв Гармона.
— Ти сьогодні виступив неймовірно, — сказав він письменнику, відпускаючи Гармона з обіймів, але тримаючи його за плечі. — Половиною нових вірян ми завдячуємо тобі. Я пізніше подзвоню.
Гармон прочвалав повз Страйка, не піднімаючи на нього очей, а той мав час поміркувати про те, чому невисоким чоловікам не слід вдягати довгі шати.
Вейс знову сів.
— Твоя партнерка, — тихо сказав він, — вигадала байку, щоб приховати сумнівне положення, в якому опинилася, коли її заскочили з Джейкобом у вбиральні. Вона запанікувала і збрехала. Ми всі по-своєму слабкі і схильні піддаватися спокусам, але я хочу запевнити: попри те, який це мало вигляд, я не вважаю, що міс Еллакотт саме напала на маленького Джейкоба. Можливо, вона намагалася дістати в нього якусь інформацію. І хоч мені огидні спроби силою змусити дітей брехати, ми готові відкликати звинувачення у відповідь на вибачення та пожертву на користь церкви.
Страйк засміявся і витягнув праву ногу, яка досі боліла. Щирий вираз на обличчі Вейса навіть не смикнувся.
— Тобі не спадало на думку, — мовив він, — що твоя партнерка вигадала присмертних дітей та інші драматичні інциденти, бо під час перебування серед нас не побачила нічого навіть близько цікавого, але мусила якось відробляти гроші ваших клієнтів?
— Знаєш, — сказав Страйк, — мені завжди здається, що відходити надто далеко від основного бренду — це помилка. Певен, доктор Джов зі мною погодиться, — додав він, глянувши на лікаря. — Якщо хтось уміє продавати клізми дурням, це ще не означає, що він, приміром, бодай щось кумекає у свинарстві.
— Певен, що ця загадкова заява має сенс, — весело сказав Вейс, — але мушу зізнатися, що не бачу його.
— Уявімо, наприклад, що один невдалько, що пробував і не зміг торгувати машинами, знайшов у собі талант до вливання несусвітенної маячні у вуха масам. Але з якого дива він вирішив, що може відбирати хліб у таких, як я?
— А, тобто ти серед усіх тут найрозумніший, так? — спитав Вейс. Він так само усміхався, але здавалося, ніби його сині очі стали темнішими.
— Аж ніяк. Я точно як ти, Джонатане, — відповів Страйк. — Щодня я встаю з ліжка, дивлюся у дзеркало і питаю: «Корморане, чи ти праведне вмістилище істини та справедливості?»
— Ти просто огидний! — не витримала Нолі Сеймур.
— Нолі, — промовив Вейс, виконавши міні-версію жесту, яким закликав натовп припинити оплески. — Згадай слова Будди.
— «Перемагай гнів за допомогою спокою»? — спитав Страйк. — Мені особисто ця цитата в печиві з передбаченнями здавалася сумнівною.
Тепер Бекка дивилася на нього з легенькою усмішкою, мовляв, бачила вона таких, як він. У позначеному шрамом кутику вуст доктор Джова смикнувся м’яз. Джо Джексон склав на грудях довгі руки і трохи насупився, поглядаючи на Страйка. Мадзу була настільки непорушною, що здавалося, ніби відео зависло.
— Власне, я перший визнаю, що не впораюся з тим, що робиш ти, Джонатане, — сказав Страйк. — Але ти чогось вирішив, що маєш хист до моєї справи.
— І що б це означало? — здивовано усміхнувся Вейс.
— Спостереження за нашим офісом. Стеження за нами на машині.
— Корморане, — повагом відповів Вейс, — я не знаю, чи усвідомлюєш ти, що все це вигадав.
