Стрімка могила полностью

— Ви, містере Страйку, сидите на якійсь нереальній наркоті.

— Тоді дозвольте ще трохи поговорити з вами по-простому, поки я не пішов. Поліція не любить, коли збігів забагато. Двічі за останні кілька місяців після телефонних дзвінків із невідомих номерів сталися спроби самогубства, одна з яких була успішна. Думаю, що на цей час їх пов’язала між собою тільки моя агенція, але скоро це може змінитися.

Минулого року сталося так, що Кевін Пірбрайт розповів про заплановану зустріч із представником церкви, і ці слова потрапили на запис. За п’ять днів його було вбито. Тобто маємо дві неприродні смерті й один порятунок дивом для трьох людей, які перебували на Чапмен-Фарм, коли потонула Дайю… якщо, звісно, вона взагалі втонула.

У Бекки відвисла щелепа. Мадзу почала горлати, та невчасно, бо так само закричали і Тайо та Нолі Сеймур, а оскільки вони були присутні в приміщенні фізично, їхні голоси легко перекрили прокляття, що ними сипали тонкі губи Мадзу. -

— Ах ти покидьок…

— Злий, жахливий, бридкий чоловіче, як ти смієш казати такі речі про мертву дитину, в тебе совісті нема!..

Страйк підвищив голос, перекрикуючи ґвалт.

— Є свідки того факту, що Розі Фернсбі перебувала на фермі, коли було зроблено певні полароїдні знімки. Шері Ґіттінз упізнала Розі на цих фотографіях. Я знаю, що ви її шукаєте, тож попереджаю, — сказав він, вказавши пальцем просто в обличчя Джонатану Вейсу, — що у випадку, якщо її знайдуть мертвою… якщо вона вкоротить собі віку, загине внаслідок нещасного випадку, буде вбита… навіть не сумнівайся, що я покажу ці полароїди поліції і зверну їхню увагу на той факт, що це буде вже чотири неприродні смерті колишніх членів УГЦ за десять місяців, й закличу їх перевірити певні телефонні дзвінки, а ще звернуся до знайомих журналістів, щоб про це заговорили у пресі. Правду кажучи, Джонатане, я не такий скромний, як ти, — додав Страйк, підводячись. — Мені не треба питати себе, чи достойний я своєї роботи, бо я в ній збіса найкращий і знаю це. Тож попереджаю: якщо ти хоч пальцем зачепиш мою партнерку чи Розі Фернсбі, я твою довбану церкву спалю к хрінам собачим!

Ніч із підібганими ногами на канапі, яка раніше здавалася їй цілком зручною, але в ролі ліжка настовбурчилася нежданими заглибленнями і гострими кутами, уже була паскудною. Ще «краще» стало тоді, коли Робін, яка зрештою поринула на дві години в глибокий сон, прокинулася від грубого чоловічого голосу, який гаркнув просто над нею:

— Що за на!..

Якусь частку секунди вона не могла зрозуміти, де опинилася: у своїй квартирі, в гуртожитку на Чапмен-Фарм чи в спальні Раяна, бо всюди двері були в різних місцях. Зовсім розгублена, вона швидко сіла, плащ зісковзнув на підлогу, а тоді Робін зрозуміла, що вона в офісі, а її сонні очі дивляться на Страйка.

— Ісусе Христе, — сказав він. — Знайти тут тіло я точно не чекав.

— Та в мене мало серце не…

— Що ти тут робиш?

— Здається, вчора ввечері повертався наш гість із пістолетом, — відповіла Робін, нахиляючись по свій плащ.

— Що?!

— Чорна куртка, накинутий каптур… ця людина спершу ховалася на отих сходах до підвального приміщення, а коли на вулиці нікого не лишилося, спробувала знову зайти в наші двері внизу, але цього разу не змогла.

— Ти дзвонила в поліцію?

— Все сталося надто швидко. Він, мабуть, зрозумів, що замок тепер інший, і пішов. Я бачила, як він дійшов до кінця Денмарк-стріт, але злякалася, що він може чекати мене на Чарінґ-Кросс-Роуд. Я вирішила не ризикувати і заночувала тут.

У цю мить в Робін на мобільному заграв будильник, і вона знову підскочила.

— Слушна думка, — схвалив Страйк. — Дуже слушна. Тут горіло світло, коли він прийшов?

— Я вимкнула, щойно побачила чорну куртку і каптур через дорогу. Можливо, він не встиг помітити і вирішив, що в офісі нікого немає, а може, знав, що тут хтось є, і все одно вирішив удертися. Не дивися на мене так, — додала Робін, — замок зробив свою справу, а я не ризикувала, еге ж?

— Не ризикувала. Все правильно. Часом не сфотографувала його?

— Сфотографувала, — відповіла Робін, відкрила галерею і дала телефон Страйку. — Ракурс так собі, бо він, сам розумієш, стояв просто піді мною, коли намагався зайти.

— Так, схоже на ту саму людину… куртка точно та… обличчя сховане дуже добре… Я ці фото теж передам поліції. Може, нам пощастило, і він потім скинув каптур і десь потрапив на камери спостереження без нього.

— Ти отримав моє повідомлення про Вілла, Флору та Прюденс? — спитала Робін, без особливого успіху намагаючись розплутати волосся пальцями. — Пат не проти, якщо ми зайдемо зараз уранці. Дуже люб’язно з її боку, зважаючи на те, що сьогодні субота.

— Так, отримав, — відповів Страйк, рушаючи в бік чайника. — Чудово впоралася, Еллакотт. Каву будеш? Час у нас ще є. Я сюди зайшов долучити до справи мої нотатки про вчорашній вечір.