— О Боже, ну так! — схаменулася Робін, яка настільки втомилася, що навіть забула, де Страйк учора побував. — Що там сталося?
За кавою Страйк детально розповів Робін про зібрання УГЦ і своє подальше інтерв’ю з Вейсом. Коли він закінчив, Робін спитала:
— Ти так йому і сказав — «спалю твою довбану церкву к хрінам собачим»?
— Може, трохи захопився, — визнав Страйк. — Я був на куражі.
— Тобі не здається, що це тропіки… оголошення війни?
— Хіба? Та ну, вони вже знають, що ми розслідуємо їхню діяльність. Чому б іще всім, з ким ми розмовляємо, дзвонили з попередженнями?
— Ми не знаємо напевно, що за цими дзвінками стоїть церква.
— Ми також не знаємо напевно, що люди в масках свиней жили саме на Чапмен-Фарм, але тут, гадаю, можна ризикнути і зробити припущення. Я б їм ще достобіса всього хотів сказати, але якби згадав утоплення Дейрдре Догерті — вилізла б Флора Брюстер, якщо вихід Дайю з вікна — під ударом буде Емілі Пірбрайт, а якби я заявив Гармону, що він трахає неповнолітніх, це наразило б на небезпеку Лін. Ні, вчора з нового від мене вони дізналися тільки, що ми вважаємо смерть Дайю підозрілою, і я сказав про це навмисно, — хотів побачити, хто як відреагує.
— І як?
— Шок, обурення — все те, чого можна було чекати. Але я попередив їх про наслідки, якщо Розі Фернсбі раптом помре, задля чого в першу чергу і ходив туди, а ще сказав, що ми знаємо, що вони за нами стежать, хоч і дуже аматорським чином, тож, як на мене, справу зроблено. Е-е… якщо тобі треба в душ чи що, можеш сходити нагору.
— Це було б чудово, дякую, — відповіла Робін. — Я швидко.
Її відображення в дзеркалі у Страйковій ванній кімнаті виглядало так само кепсько, як Робін почувалася: на щоці був глибокий слід від канапи, очі запухлі. Стараючись не думати про те, що точно на цьому самому місці в крихітній ванній регулярно стоїть голий Страйк, Робін помилася, скористалася його дезодорантом, знову надягнула свій вчорашній одяг, розчесала волосся, нафарбувала губи, щоб освіжити зморене обличчя, тоді стерла помаду, бо стало гірше, і нарешті повернулася вниз.
Коли вони десь їхали удвох, за кермом була Робін, але сьогодні Страйк зглянувся на її виснаженість і зголосився сам. «БМВ» з автоматичною трансмісією людині з протезом ноги було керувати значно легше, ніж «лендровером». Робін дочекалася, коли вони виїдуть у бік Кілбурна, а тоді сказала:
— Я, власне, теж дійшла до певних думок, поки вчора переглядала справу УГЦ.
Робін виклала свою теорію про те, що Розі Фернсбі могла бути другою наглядачкою в дитячому гуртожитку у ніч перед утопленням Дайю. З хвилину Страйк їхав мовчки і думав.
— Загалом мені схоже на правду…
— Загалом?
— Не уявляю, як Шері не перевірила ліжко Розі, якщо хотіла переконатися, що ніхто не заважатиме, коли вона дала дітям той особливий напій і висадила Дайю у вікно.
— Так вона, може, перевіряла, але її влаштовувало, що Розі нема?
— Але звідки вона знала, що Розі не повернеться? Може, подушки під ковдрою означали, що Розі відлучилася до «кімнати усамітнення» чи пішла скурити косячок у лісі.
— Якби ти побував на Чапмен-Фарм, то знав би, що побути на самоті можна хіба що в туалеті. Якщо Розі мала дивитися за дітьми, більше вона нікуди не могла піти… А що, коли Розі сказала Шері, що вони з батьком і братом тікають із ферми?
— Вона пробула на Чапмен-Фарм всього тиждень. Щоб сказати Шері, що вони тікають, вона мала їй аж дуже довіряти.
— Ну то, може, Розі та Шері пережили щось таке, що їх різко зблизило?
— А, — озвався Страйк, згадавши полароїди. — Так. Пережили, твоя правда… і тим не менш Розі не хотіла йти, якщо вірити її брату.
— Юні дівчата іноді поводяться дивно, — тихо відповіла Робін. — Вони раціоналізують події… переконують себе, що насправді все не так погано… Не забувай, вона була по вуха закохана в Джонатана Вейса. Може, вона навіть із власної волі пішла до того сараю, не знаючи, що станеться. А якщо потім Вейс наспівав їй, що вона чудова, смілива, вільна духом… що вона щось про себе довела… Звісно, це все тільки здогади, поки ми її не знайдемо, і це друге, про що я хочу тобі сказати. Можливо — але це тільки невеликий шанс, не поспішай радіти — можливо, я її знайшла.
— Жартуєш?
— Мені під ранок дещо спало на думку. А потім іще дещо, але все по порядку. По реєстрах нерухомості був повний нуль, але тоді я згадала про сайти знайомств. Довелося зареєструватися на півдесятку. І ось на «mingleguru.co.uk»…
— Ґуру? Це для британців індійського походження чи що?
— Саме так… і там знайшлася Бгакта Даша, жінка тридцяти шістьох років — тобто ровесниця Розі — і на вигляд ну зовсім не з Південної Азії, на відміну від решти публіки на тому сайті.
Страйк зупинився на червоний сигнал світлофора, і Робін показала йому фото профілю.
— Та дідько лисий, — сказав Страйк.
Жінка на фотографії була гарненька, круглолиця, з ямочками на щоках. Її чоло було прикрашене бінді, а шкіра здавалася дуже помаранчевою. Ввімкнулося зелене світло, Страйк зрушив машину з місця і зауважив:
— Про це варто було б доповісти у Бюро стандартів реклами.
