— Вона практикуюча індуїстка, — відповіла Робін, переглянувши опис профілю Бгакти, — любить Індію, багато подорожувала цією країною, шукає когось, хто поділяє її погляди та віру, пише, де саме в Лондоні її шукати. І я подумала, що…
— Дев, — сказав Страйк.
— Саме так, якщо тільки йому ще не набридла роль красунчика, якого ми відправляємо підлещуватися до жінок.
— Не найгірша проблема в житті, — мовив Страйк. — Мені починає здаватися, що тобі варто частіше спати на канапі. Ти від цього в ударі.
— Ти ще не чув, що за друге «дещо» спало мені на думку. Я намагалася заснути і думала про Шері, а тоді мене осяяло: Айзек Міллз!
— Хто?
— Айзек Міллз. Її бойфренд після втечі з Чапмен-Фарм. Той, що пограбував аптеку.
— А, нарколига без зубів.
— Я подумала: а раптом вона розповідала Айзеку, що трапилося на Чапмен-Фарм? — провадила Робін. — Раптом довірилася йому? Тоді минуло зовсім небагато часу з тих подій.
— Це, — визнав Страйк, — дуже логічний хід думок, і я тепер злюся, що сам не додумався.
— То як гадаєш, варто його пошукати? — спитала Робін, тішачись, що хоч цю її теорію він не розкритикував.
— Ще б пак. Я тільки сподіваюся, що він живий. Він не схожий на хлопця, який дихає свіжим повітрям і споживає вітаміни… чорт, я тобі ще дещо забув сказати про вчора.
— Що саме?
— Я, може, помиляюся, — відповів Страйк, — але готовий заприсягтися, що на зібранні Вейса бачив у залі Філіппу Делоней. Тітку Дайю… сестру Украденого пророка.
— А вона там якого біса забула?
— Гарне питання. І ще раз — я, можливо, помилився. Фігуристі білявки в перлах мені всі на одне обличчя. Як тільки їхні чоловіки їх розрізняють?
— За феромонами? — припустила Робін.
— Може. Чи якийсь спеціальний крик. Як у пінгвінів.
Робін засміялася.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
Пізніше Страйк і Робін зізналися одне одному, що у першу годину розмови з Віллом у будинку Пат в Кілбурні кожен потай гадав, що справа приречена. Вілл невмолимо відмовлявся зустрічатися з Флорою Брюстер і наполягав, що імунітет від судового переслідування йому не треба, він заслуговує на в’язницю. Він тільки хотів, щоб знайшли Лін, і щоб вона дбала про Цін, коли він здасться поліції.
Щоб розмова перебігала в спокої, Пат узяла доньку Вілла з собою на закупи. Кімната, де вони сиділи, була маленька, охайна, із сильним застарілим запахом цигарок «Superkings» та силою-силенною сімейних фотографій, а ще Пат мала несподівану слабкість до кришталевих статуеток тварин. Вілл був у новому зеленому светрі, який хоч і теліпався на його все ще дуже худих грудях, але пасував йому значно більше, ніж засмальцьований однострій УГЦ. Колір обличчя в нього став значно кращим, синці під очима зникли, і минула ціла година, а він жодного разу не згадав про Утоплену пророчицю.
Утім, коли Страйк, якому вже уривався терпець, натиснув на Вілла і спитав, чому він не хоче поговорити бодай з однією колишньою вірянкою, щоб об’єднатися і звільнити з церкви якомога більше людей, Вілл відповів:
— Ви не зможете звільнити всіх. Вона не відпустить. Хіба декого, таких, як я — нездар…
— Вона — це хто? — поцікавився Страйк.
— Ви самі знаєте, — буркнув Вілл.
Вони почули, як прочинилися вхідні двері. Страйк і Робін вирішили, що це повернулися Пат і Цін, але натомість ввійшов пухкий білявий чоловік в окулярах років сімдесятьох на вигляд. На ньому була смугаста кофта футбольного клубу «Квінз Парк Рейн-джерс» та брунатні штани на кшталт тих, які Страйк звик бачити на Теді, а під пахвою він тримав «Дейлі мейл».
— А! Це ви, детективи.
— Це ми, — відповів Страйк і підвівся, щоб потиснути йому руку.
— Денніс Чонсі. Є охочі до чаю? Я собі заварюватиму, тож мені неважко і вам зробити.
Денніс зник у кухні, а Робін відзначила, що він трохи кульгає — мабуть, після того, як упав, демонструючи фокус із левітацією.
— Послухай, Вілле…
— Якщо я поговорю з Флорою до поліції, я до поліції просто не дістануся, — відповів Вілл, — бо вона прийде по мене, перш ніж я…
— Хто по тебе прийде? — Денніс, як виявилося, мав гострий слух. Він з’явився у дверях вітальні, жуючи шоколадну бурбонку. — Утоплена пророчиця, чи хто?
Вілл знітився.
— Тобі показували фокуси, — цілком доброзичливо нагадав Денніс. — І більше нічого. Просто фокуси. Тебе вони, звісно, вразили, але то всього лише фокуси.
Він знову вийшов. Страйк більше нічого не встиг сказати, бо знову відчинилися вхідні двері. Скоро потому до вітальні зайшла Пат.
— Загуляла її, аж заснула, — повідомила вона гарчанням, яке правило їй за шепіт. — В коридорі лишила.
Вона скинула жакет, витягнула пачку «Superkings» із його кишені, закурила, сіла в крісло і спитала:
— То що у вас тут?
Поки Робін розповідала, що Флора Брюстер хоче зустрітися з Віллом, повернувся Денніс зі щойно наповненим чайником.
