Страйк ніколи не думав про Леду як про матір трьох дітей, але давній друг нагадав йому про існування людини, яку він згадував добре якщо раз на рік: то був значно молодший єдиноутробний брат, який народився від шлюбу його мами та її убивці. Хлопчик, якого батьки назвали передбачувано ексцентрично — Світч — народився скоро потому, як Страйк вступив до Оксфорда. Він нічого не відчував до крикливого немовляти, навіть коли щаслива Леда дала йому потримати брата. Найкраще з тих часів Страйк пам’ятав свій власний страх лишити маму наодинці з чимдалі неадекватнішим та агресивнішим чоловіком. Дитина стала лише додатковим ускладненням, а в очах Страйка була навіки заплямована тим фактом, що це був син Вітакера. Коли Леда померла, хлопчику був усього рік, і його всиновили прабаба та прадід із боку батька.
Де тепер Світч, він не знав і бажання знайомитися не мав. Таким самим було, наскільки знав Страйк, і ставлення Люсі. Тут він виправив себе: він гадки не має, яке в Люсі ставлення. Можливо, Світч став одним із напівбратів та напівсестер, з якими вона підтримує зв’язок, просто приховуючи це від старшого брата, поки той зверхньо вважає, що все про неї знає.
На станцію «Бетнал-Ґрін» Страйк повернувся з почуттям провини та незатишку. Якби Робін була доступна, він би її набрав — не щоб обтяжувати особистими проблемами, а щоб повідомити, що Шпеник допоможе розв’язати язика Джордану Рейні і теж вважає, що поліція помилилася щодо убивства Пірбрайта, а також що брати Франки замаскувалися і так ходили по мотузку. І знову той факт, що вона не в доступі й не буде в доступі в осяжному майбутньому, змусив його усвідомити, як сильно звук її голосу покращує йому настрій. А ще гостріше Страйк, найсамодостатніший із чоловіків, усвідомлював те, наскільки звик покладатися на її постійну присутність та підтримку.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
Робін страшенно хотілося побути на самоті, спати та їсти, але графік на Чапмен-Фарм був побудований так, щоб цього діставалося по мінімуму, і деякі рекрути починали не витримувати. Робін бачила, як Тайо Вейс насварив зеленокосу Пенні Браун, бо та впустила стос чистої постілі, який несла через подвір’я. Бекка Пірбрайт швидко погнала групу Вогню до свинарника, але всі встигли побачити, як Пенні розридалася.
У критику матеріалізму та соціальної нерівності, яка буквально сипалася на новозавербованих, почала прокрадатися — та ні, вриватися — апокаліптична нота. Через відсутність контакту із зовнішнім світом виникало відчуття перебування у бункері, куди члени церкви регулярно приносили звіти про жахіття війни в Сирії та повільну смерть планети. На зустрічах панувала злихоманена атмосфера: тільки пробуджені здатні відвернути світову катастрофу, адже люди з бульбашки, егоїстичні й до всього байдужі, продовжують прискорювати рух людства до його кінця.
Тата Джея та УГЦ відверто називали надією світу. Після першої вечері Вейс не з’являвся, але Робін знала, що він досі на фермі, бо віряни часто згадували його притишеним, побожним тоном.
Рідкісні появи не тамували, а тільки посилювали захоплене ставлення його послідовників. Робін вирішила, що він не виходить із садиби і їсть там окремо від вірян, які попри заявлену відданість церкви органічній та етичній їжі споживали здебільшого дешеву швидку локшину з невеликою кількістю білків у вигляді переробленого м’яса та сиру.
У середу вранці Мадзу Вейс, яка, на відміну від чоловіка, часто пропливала подвір’ям, провела спільний сеанс у храмі для групи Вогню та групи Дерева. На центральну п’ятикутну сцену виставили коло лакованих стільців, і коли всі розсілися, Мадзу виголосила коротку промову про духовну смерть та відродження, можливе, за її словами, лиш після того, як минулі страждання та омани буде визнано, зцілено чи відкинуто. Тоді вона запросила членів групи поділитися досвідом несправедливості та жорстокості, яких вони зазнали з боку родичів, партнерів чи друзів.
Трохи заохочення, — і люди почали ділитися своїми історіями. Молодий член групи Дерева на ім’я Кайл, тендітний та знервований, детально розповів про те, як батько накинувся на нього, коли почув, що син — гей. Повідомивши, що мати стала на бік свого чоловіка і пішла проти нього, він не витримав і заридав. Решта групи висловила підтримку та співчуття, а Мадзу сиділа мовчки. Коли Кайл закінчив свою оповідь, вона коротко підсумувала її, викинувши усі слова, що позначали сімейні зв’язки, а натомість казала «жива річ» та «матеріалістичне власництво». А тоді:
