Приплив потроху підбирався до ящика, й здавалося, що коли море досягне найвищого рівня, ящик знову вирветься з піску і попливе у відкритий океан. Колоністи відв’язали одну з мотузок, які зв’язували ящик з бочками, і прикріпили її до корми човна. Потім Пенкроф і Наб підкопали веслами пісок під ящиком, витягли його на плав, і незабаром після цього човен із вантажем на буксирі вийшов у море й став огинати мис, охрещений віднині мисом Знахідка. Ящик був важкий, і бочки ледве втримували його над водою. Не дивно, що моряк весь час побоювався, аби він не відв’язався й не пішов на дно. На щастя, його страхи не здійснилися, і через півтори години після відплиття — саме стільки часу знадобилося, щоб подолати три милі відстані, — човен пристав до берега поблизу Гранітного палацу.
Після цього пірогу й ящика з бочками витягли на пісок, а оскільки море починало знову відступати, то незабаром ящик із човном опинились на суші. Наб збігав додому по інструменти, щоб відкрити ящик, якомога менше його пошкодивши. Зробивши це, колоністи почали описувати знайдене майно. Пенкроф і не пробував приховати своє хвилювання.
Почав він із того, що відв’язав бочки; вони були в доброму стані й ще могли знадобитися, це зрозуміло без ніяких пояснень. Потім, узявши обценьки й повитягавши цвяхи, колоністи швидко зняли кришку.
Всередині вони виявили другий, цинковий, ящик, що, очевидно, мав за будь-яких обставин захистити речі від вогкості.
— Ти ба, — вигукнув Наб, — чи не консерви там усередині?
— Сподіваюся, ні, — відповів журналіст.
— О, якби там знайшовся… — стиха пробурмотів моряк.
— Що саме? — запитав Наб, почувши його слова.
— Та нічого!
Цинкову кришку розсікли посередині по всій ширині ящика, відігнули її до країв і мало-помалу стали діставати різноманітні предмети й складати їх на пісок. Побачивши кожен новий предмет, Пенкроф горлав «слава!», Герберт плескав у долоні, а Наб танцював… як той негр. Знайшлися там і книжки, які викликали Гербертове захоплення, і кухонне начиння, що його готовий був розцілувати Наб.
Зрештою, колоністи мали всі підстави почувати себе щасливими: у ящику знайшлося різне знаряддя і зброя, прилади й одяг, а також книжки; ось точний список речей, що його Гедеон Спілет заніс у записник.
3 ножі з кількома лезами.
2 сокири для лісоповалу.
2 теслярські сокири.
3 рубанки.
2 маленькі тесла.
1 двостороння сокира.
6 стамесок.
2 терпуги.
3 молотки.
3 великих свердла.
3 малих свердла.
10 мішків із цвяхами б шурупами.
3 пилки різних розмірів.
2 коробки голок.
2 кремінні рушниці.
2 пістонні рушниці.
2 карабіни центрального бою.
5 мисливських ножів.
4 абордажних шаблі.
2 барильця з порохом фунтів по двадцять п’ять у кожному.
12 коробок із капсулями.
1 секстан.
1 бінокль.
1 далекоглядна труба.
1 готовальня.
1 кишеньковий компас.
1 термометр Фаренгейта.
1 барометр-анерощ.
1 коробка з фотографічним апаратом із додатковим об’єктивом, фотопластинками, хімічними речовинами для проявлення фотографій і т. ін.
2 дюжини сорочок із тканини, схожої на вовняну, але, напевне, виткану з рослинного волокна.
3 дюжини шкарпеток із тієї самої тканині.
1 чавунець.
6 мідних луджених каструль.
З чавунні сковорода.
10 алюмінієвих приборів. 2 чайники.
1 маленька переносна пічка. 6 столових ножів.
1 Біблія із Старим та Новим Заповітом.
1 атлас.
2 словники полінезійських говірок.
1 енциклопедія природничих наук у шести томах.
3 пачки білого паперу.
2 конторські книги з білими аркушами.
— Треба визнати, — сказав журналіст, закінчивши опис майна, — що власник цього ящика — практична людина! Знаряддя праці, зброя, прилади, одяг, кухонне мачмння, книжки, — нічого тут не бракує! Таке враження, що він чекав корабельної катастрофи і заздалегідь до неї приготувався!
— Тут справді нічого не бракує, — замислено прошелотів Сайрес Сміт.
— І зовсім не викликає сумнівів те, — додав Герберт, — що ні корабель, який віз цього ящика, ні його власник не мали нічого спільного з малайськими піратами.
— Якщо тільки його власник не опинився у полоні в піратів… — зауважив Пенкроф.
— Навряд, — відповів журналіст. — Швидше всього, буря пошкодила поблизу острова американське або європейське судно і його команда, аби врятувати хоча б най-необхідніше, запакувала ящик і кинула його в море.
— Ви такої самої думки, пане Сайресе? — запитав Герберт.
— Авжеж, синку, — відповів інженер. — Могло й так статися. Можливо, в момент корабельної аварії або передбачаючи її, екіпаж зібрав у цей ящик різні предмети першої необхідності, щоб потім підібрати їх десь на березі острова…
— Навіть фотоапарат? — досить недовірливо запитав моряк.
— Що ж до фотоапарата, — відповів Єайрес Сміт, — то я не зовсім розумію потребу в ньому, і для нас, як і для будь-кого, хто зазнав корабельної катастрофи, було б краще, якби в ящик поклали більше різного одягу та бойових припасів!
— А чи немає на приладах, знарядді або книжках якоїсь позначки чи назви міста, завдяки яким ми довідалися б, звідки вони? — запитав Гедеон Спілет.
