Рука в рукавичці відчинила двері карети зсередини, Естар Павлович увійшов, двері зачинилися, і кобили, що тягнули екіпаж, повільно рушили під голосний тріск батога.
У неосвітлених нутрощах раднику було важко розрізнити ще більш глибоку тінь того, хто сидів навпроти нього. Закутана в тонке пальтишко, туго закутана в шарф, у офіційному кашкеті, низько натягнутому на вуха, особа була худорлявої статури і, здавалося, високого зросту.
– Сердечно вітаю вас, – сказав живий, приємний і молодий голос. – Ми скоро від'їдемо подалі, щоб побачити, чи нема у нас «хвоста», і зможемо відчинити вікна.
І справді, через кілька хвилин у дах карети постукали – візник давав знати, що все в порядку, слідом за ними ніхто не їде.
– Як ви вже знаєте, мене звати Адам Пулавський. Я колезький асесор в канцелярії оберполіцмейстера, але оскільки служу чиновником для особливих доручень, то не маю там канцелярії і працюю найчастіше в окремій кімнаті в участку на вулиці Козій. Там такий рух, що я не привертаю нічиєї уваги – можу спокійно виконувати свої обов’язки. Для мене велика честь працювати під вашим керівництвом – я так багато чув про вас. І про ваші успіхи. Тепер, якщо пан не проти, хотілося б обмінятися кількома словами, незважаючи на пізню годину. Де б це вам це було зручніше? У готелі? У мене в участку?
– Я не представляюся, тому що ви мене вже знаєте. Дякую за компліменти, хоча вони й перебільшені – на моєму рахунку не так вже й багато успіхів, а ті, яких я досяг, не завжди були моєю заслугою. Ми не зможемо вести предметну розмову в готелі без доступу до актів, тому в участку буде краще. Однак я хотів би забрати зі свого номеру деякі документи, які нам знадобляться для роботи, тож давайте поїдемо до готелю, я просто візьму свій портфель і тоді поїдемо до вас.
– Відмінно. В такому випадку карету біля готелю відпустимо – вона привертає до себе занадто багато уваги. Пан нехай йде за документами, а я спіймаю на вулиці дрожки й буду чекати під готелем, на вулиці Каровій.
Карета зупинилася метрів за п'ятдесят перед готелем, і радник швидко рушив в його бік. Коли він увійшов до свого номеру, годинник пробив другу. Він поміняв фрак на сюртук, дістав зі своєї "збройової кімнати" палицю зі срібною ручкою, схопив жовтий портфель, вислизнув із готелю через бічний вхід і дійшов до вулиці Карової. Десь метрів за двадцять він помітив екіпаж, перед яким стояв високий молодий чоловік у пальті й тупав ногами, щоб зігрітися. Ван Хоутен підійшов до нього, разом вони сіли в до дринди, що немилосердно тряслася, і поїхали в ніч.
Коли пан колезький радник після тієї вбивчої ночі повернувся до свого готельного номеру, йому зовсім не хотілося спати. Крім того, який сенс від однієї години сну? Бо повинен приїхати прокурор… Ван Хойтен вирішив швидко викупатися і зробити поїздку велосипедом, щоб не втрачати форму. За півгодини освіжиться морозним повітрям, ближче познайомиться з топографією центру міста, а по дорозі придбає тальк. Він швиденько одягнув спортивні шаровари, шкіряну велосипедну куртку, окуляри-консерви та коротку хутряну куртку і спустився до стійки реєстрації. Там забрав велосипед і – спочатку трохи невпевнено, бо було дуже слизько – поїхав крутою Каровою до Вісли. Спуск був дуже ризикованим, глибокі колії в снігу не давали керувати сталевим конем, вітер свистів і дошкульно щипав обличчя. Перелякані кучери та візники люто смикали за поводи своїх коней, коли раптом, безшумно, мов привид, поруч з’являвся дивний джигіт у величезних окулярах, що закривали половину обличчя, наздоганяв й переганяв їх. Це призвело до кількох небезпечних ситуацій, коли тяглові шкапи чи дишловий кінь, намагаючись не посковзнутися, перегороджували дорогу велосипедисту, але тому із шарфом в шотландську клітку, що жваво розвівався на вітрі, завжди вдавалося уникнути їх і він продовжував їхати на шаленій швидкості. На нього посипалися прокльони, не один кнут намагався крадькома, наче ненароком, дотягнутися до спини його хутряної куртки... Але велосипед мчав так швидко й зухвало, що нікому з візників це не вдавалося, і задоволені дами із захопленням дивилися на чоловічу, мужню постать, подумки запитуючи себе, хто цей божевільний сміливець і... де можна його зустріти?