– Так ось… Ці вбивства, треба припустити, почалися недавно – десь з місяць тому. Попередні випадки, як на мене, до них не належать. Це стосується, я вважаю, наступних жертв... - Він підійшов до полиці секретеру, взяв аркуш паперу і поклав його перед собою. – Анела Новацька, 23 роки, прачка. Згинула в Налевках 22 листопада цього року. В неї було перерізане горло, черевна порожнина розпорота в кількох місцях, а нутрощі були розвішані на огорожі. Обличчя спалене кислотою. Сірчаною. Потім, 24 листопада, згинула Настасія Семенівна Лівшиць, 67 років, купчиха. Бездітна вдова. Тіло знайшли вранці біля стіни кладовища на Повонзках. Невідомо, що вона там робила. Померла вона, як і її попередниця, але їй відрізали язик і вуха, забрали око. Черевна порожнина залишилася – окрім, звичайно, ножових поранень – неушкодженою. Сірчана кислота. 27 листопада за загадкових обставин загинули відразу ж три жінки: чотирнадцятирічна гімназистка Надія Павлівна Розтопчина, сімдесятирічна швачка Ребека Розенцвайг та двадцятирічна повія Марія Конопнічинська. Усі троє загинули в районі Прага у Варшаві. Після смерті дівчинці обрізали коси та вирізали статеві органи, які злочинець забрав із собою. Швачці видрали обидва ока, а повію… ну, це може прозвучати жахливо… обробили, як… свиню. Її було підвішено за ноги, жінці розпороли живіт та випотрошили. Усі нутрощі зникли. Надії та Конопчинській обпекли обличчя азотною кислотою, Розенцвайг – сірчаною. І остання жертва – 14 грудня була жорстоко вбита двадцятип’ятирічна повія і п’яниця на ім’я Зофія Станіславівна Рембек. Її спалили азотною кислотою. Жінку знайшли у дворі кам'яниці № 14 на вулиці Мазовецькій. Цю порізали смужками. А точніше, її нутрощі порізали на смужки. Як на фляки…
– Я не розумію? Які фляки?
– Ах. вибачте. Рубець. Це така страва... Суп...
– А, тепер згадав, звичайно. Будь ласка, продовжуйте.
– Всі вбиті жінки перед смертю були оголені, скоріше за все, відбулися статеві акти. Зараз це важко визначити навіть під час розтину, тому що статеві органи – якщо вони не зникли – найчастіше були пошкоджені. Хоча, можливо, мова про зґвалтування не йде. На цьому схожість закінчується – лише в двох випадках ми впевнені, що жертви загинули там, де були знайдені тіла – прачка, та, яка померла першою, і Марія Конопничинська, повія. В решті випадків велика ймовірність того, що вони були вбиті в іншому місці і лише потім тіло було покинуто там, де його знайшли. Про це свідчать сліди крові, точніше її відсутність. Найжахливіше те, що розтин підтверджує, що всі троє загиблих 27 листопада померли майже в один час! Або з невеликим проміжком. Враховуючи час наруги, якій вони були піддані – нічого не узгоджується! Крім того, в одних випадках злочинець забирав із собою деякі частини тіла, в інших – ні. Кожного разу зловмисник мав достатньо часу, щоб спокійно завершити свою роботу – ніхто його не сполошив, ніхто нічого не бачив, ніхто нічого не чув. У трьох випадках використовували азотну кислоту, ще в трьох – концентровану сірчану. Різані рани також мають різний характер – у Розтопчиної, Конопчинської та Рембек були рани, здавалося б, нанесені бритвами, решта – нанесені або ножем для паперу, або скальпелем. Із самого початку з цією справою щось почало не сходитися…
– Отже, у нас точно двоє злочинців, – рішуче сказав Естар Павлович. — Принаймні двоє… — додав він після секунди вагань.
– Як це? Звідки… Ах, так! Так, дійсно! Це так просто! Ви праві! Ті, з сірчаною кислотою, у них інший тип ран – вони згинули від іншого знаряддя! Щось у мене блукало в голові…
– Ну, ну. Це лише гіпотеза. Але виглядає так, що у нас є два злочинці, отже, два види злочинів. Однак потрібно перевірити всі деталі. Дайте мені час ознайомитися з актами, а потім… Можливо, сьогодні після обіду? Я піду… тобто ми підемо до моргу. Чи всі тіла в одному морзі?
– Вже ні. До середини грудня морозів не було, і розчленовані тіла швидко розкладалися… Проте залишилися деякі препарати. Ну і ця Розтопчина досі лежить у морзі. Решту вже поховали. Хто міг припустити, що з’явиться спеціаліст… То що, призначати ексгумацію?
– Ні, ні, зачекайте, я спочатку вивчу акти. Можливо, цього буде достатньо. Подивлюсь і на тіло, що спочиває в морзі. Чи було щось таке, що поєднувало всі жертви? Я не знаю ні місцевої географії, ні відносин…
– Здається, що ні. Вони жили в різних частинах міста, походили з різних соціальних верств, а обидві повії були навіть з різних каст цієї професії. Рембек була п’яниця, але належала до вищої категорії, а Новацька встигла – незважаючи на свій вік – втратити книжку. Кажучи по правді, її збиралися депортувати з міста будь-якого дня…
– У пана є ще якісь власні спостереження? Ті, які не включені до звітів і протоколів, погано задокументовані або взагалі не внесені до документів?…