– Професіонал. Високий клас… – констатував експерт. – Використовував усі відомі методи: мокрі та сухі скляні пластини. Розробляв пласкі та рулонні плівки. Працював із хлористим і бромистим сріблом. Займався платинотипією і тальботипією[24], і навіть робив літографії для плакатів, у тому числі й кольорових! – Він довго і із заздрістю в голосі пояснював свою думку. – Мало знайдеться рівних йому у всьому царстві… Можливо, навіть у Петербурзі такого не знайдеться!
Усі кімнати були сповнені увічнених образів, більшість із них були каталогізовані та описані.
– Ідіть сюди! – досвідчений офіцер покликав фотографа та агентів у сушильне приміщення. Він показав на маленькі дверцята, приховані під шпалерами і замасковані. Блиснув магній. Коли дверцята відкрили, виявилася шафа, вщерть заповнена цікавими для слідства матеріалами. До доказів вони приєднали все, що там знайшли – сотні фотограм, зроблених різними техніками протягом багатьох років, і всі були порнографічними. Було видно, що автора особливо приваблюють збочення, пов’язані із заподіянням болю.
– Це матеріал, який прослужить роками для багатьох поліцейських різних країн, – кинув хімік.
Ніде в павільйоні не знайшли слідів підривної, політичної чи шпигунської діяльності – розчарований жандарм рушив до будинку, в якому теж вівся обшук, а хімік поїхав екіпажем до себе.
Окрім рукавиці з кігтями, поліція також вилучила закривавлений одяг – судячи з його розміру – який належав фотографу, різний підозрілий посуд, кілька клейонок з дивними плямами та металеву пляшку з гвинтовою кришкою, наповнену азотною кислотою, вкриту воском зсередини. Коли вони закінчили виносити відібрані речі з павільйону, саду та будинку, один із поліцейських, бажаючи закрити штори, які були відсунуті на час обшуку в павільйоні, спіткнувся об невеликий килимок, який лежав у приміщенні для зйомок. Під ним було виявлено кришку люку. Під фото студією було невелике приміщення, і для обшуку в ньому викликали і лікаря, і знову ж таки хіміка. Невеликий, хоча високий і сухий, льох був перегороджений полицею. У першій частині був стіл з мармуровою стільницею. На полицях стояли банки з препаратами у формаліні. Лікар ідентифікував деякі з відсутніх органів у жертв, які перерахував експерт. Але препаратів було значно більше… Лікар також констатував – після вибору інструментів у шухляді мармурового столу – що препарати виготовлялись на його стільниці. Хімік це підтвердив – над столом, серед банок і пляшок, були лише речовини, які використовуються для консервування та фарбування.
За перегородкою у вигляді полиці містився архів дагеротипів органів, виставлений у баночках — на різних стадіях підготовки. Там стояла шафа з особистими документами власника прохекторіума. І колекція копчених людських вух. Нарешті жандарм знайшов собі поле діяльності. Хімік із сарказмом повторив думку, наведену "Кур'єром Варшавським": зрозуміло, що дагеротипія є чудовим методом фотографії – лише з її допомогою можна робити чудові портрети трупів[25], а "праці", знайдені тут, підтверджують попередні припущення. Він також додав, що від дагеротипи "випромінюють спокій, але це спокій моргу"...
Пошуки завершилися пізно ввечері, але вони були результативними. Навіть агенти, які витратили на них цілий день, не скаржилися. Щоб вивезти докази, зібрані в павільйоні, були потрібні два екіпажі і пара агентів, а пізніше, у поліцейському відділку, їхнім описом зайнялися четверо поліцейських з кримінального відділу. І вони працювали два тижні!
Вже з поліцейського відділку, о пів на одинадцяту ночі, асесор подзвонив до палацу генерал-губернатора:
– Ми закінчили, ваше високопревосходительство – тепер я можу доповісти по справі. Дві кімнати, повні доказів… Жандарми теж знайшли собі матеріал… Так точно… Звичайно. Завтра вранці я підготую рапорт і буду о дев’ятій. Доповідь закінчена, – і він поклав слухавку.
Коротку записку про обшук він надіслав таємному радникові — той мав її отримати наступного ранку, щойно з’явиться на роботу. Втомлений Пулавський голосно позіхнув.
– Одне слідство завершено. Але що з другим злочинцем? Чи злочинцями? З першим убивцею тепер розберуться інші. Треба обов'язково дізнатися, звідки взялася така кількість препаратів… Ідентифікувати всі фото… Знайти людей, що на них зображені… Скільки з них ще живі? Це буде величезна робота, зусилля багатьох поліцейських, це займе кілька місяців, а може й більше – з’являться нові нитки, спільники… покупці "товару", розповсюджувачі порнографії, ціла мережа. Ну, на щастя, мене це не стосується. Я йду спати.
І поїхав додому.
Двома днями раніше вона подзвонила на той самий номер, що й пан асесор, інша особа, у набагато більш пристойну годину, хоча – через час свят – ця година також була невідповідною. Тому розмову одразу перевели на ад'ютанта:
– Биков.
– Пан згадував, що в разі потреби я маю подзвонити
– Але такої необхідності немає.
– Не розумію?
– Я вже знаю про сьогоднішні події і здогадуюсь, про що ви хочете попросити. Пан не грає в шахи?
– Вибачте, я вже зрозумів.