Вони вирішили – Звольська багатозначно подивилася в очі лікарки, продовжуючи говорити про щось неважливе, Зофія опустила повіки на знак згоди, настільки зосередившись на своїх емоціях, що не тільки не почула слів коханки, але навіть не помічала людей навколо. Їм не потрібно було нічого пояснювати одна одній.
Протягом багатьох років Козина була вулицею з найбільшою кількістю готелів і маленьких готеликів у Варшаві. Звольська заплатила і вийшла з кафе. Вони відчували на собі погляди багатьох чоловіків – звісно, крадькома, ніби випадково – і кількох – жінок… Молоді, красиві й привабливі, вони випромінювали ще більшу сексуальність, бо й самі відчували зростаюче фізичне бажання. Повернули праворуч. Буквально через десяток кроків, на протилежному боці вулиці Віра помітила вивіску готельчику середнього класу. Вона увійшла першою, сама, залишивши подрузі сумнівне задоволення милуватися єдиною на всю вулицю вітриною – римаря. Через кілька хвилин відчинилося вікно на другому поверсі готелю, звідти виглянула жіноча голівка, потім з’явилася рука, показуючи на пальцях номер кімнати – сім. Зофія тривожно озирнулася наліво і направо – як варшав'янка, вона більше ризикувала бути впізнаною випадковими знайомими. Дівчина рішучим кроком перетнула дорогу й пірнула в темний під’їзд до готельчика.
Коли вона відкрила двері до кімнати, за якою її чекали, то перш за все помітила розпущене волосся, яке закривало силует Віри ззаду. Довгі хвилясті пасма темних локонів струмували до підлоги, їх колір підкреслював фон – блідо-золота білизна, що приховувала тіло коханої. Пишне, розпущене пасмо при кожному русі тіла брюнетки, що роздягалася, створювало туманну сітку, яка переливалася чорним у світлі запаленої гасової лампи, за якою відбувалася містерія знімання "семи" заслон; перші дві зникли, коли Зосі ще не було в кімнаті: накидка і сукня. Тепер потихеньку святкувалося церемоніальне зникнення наступних речей, нижньої спідниці та сорочки. Затамувавши подих, стоячи на порозі відчинених дверей – обидві дівчини були збуджені ризиком бути поміченими роздягненими – лікарка спостерігала, як її коханка приймає найбільш провокаційні пози. Віра в корсеті повернулася до неї обличчям – вона розв’язала верхні стрічки, що тримають тканину бюстгальтера, і очам рудоволосої красуні відкрилися її маленькі груди з жорсткими темними сосками. Графиня, стоячи напівголою перед широко розчиненими дверима, почувала себе розпусною, як повія, готова віддатися кожному, хто побачить її наготу. Не в силах втриматися, вона застогнала і благально простягла руки до свого колишнього кохання.
А та повільно зачинила двері й зробила два кроки до Віри. Вони обоє любили красу й насолоджувалися нею – цінували не лише слова, але й зображення, сцени та рух. Щоб розбудити еротичні фантазії власної партнерки, брюнетка на місці склала яскраву, хвилюючу еротичну сцену з динамічних, насичених криволінійними просторовими розстановками, а тепер почала дбати про власні враження – почала роздягати рудоволосу подругу. Вона вже знепритомніла від передчуття наближення насолод, ноги підгиналися під нею, губи набухли, все хвилювалося перед очима. Вона дозволила собі роздягнутися повільно й урочисто, у танцювальному ритмі, контрапунктом якого були поцілунки, якими вона дякувала коханці за те, що та зняла з неї кожен шматок одягу. Брюнетка боролася з рюшами сукні, які відмовлялися підкорятися командам її пальців, і з віялом шалі, яка розгорнулася, мов крило метелика. Цей еротичний поєдинок між закоханою жінкою та рудим богомолом ненавмисно став одним із знакових символів