"Щодо "Січі", то її велика заслуга (по-моєму), що вона не боїться кацапів, а наставляє їх на путь правий, їй самій вже, певне, нічого боятись совращеній в кацапи, бо як би вона боялась, то не варта була бі "Січчю" зватись". "Сварливый тон" газеты забыт и ее редактор Павлык получает благодарность уже за "рішучий тон" (великое дело — эпитет в руках мастера): "Читали ми вашу літературу у купі з братом, і надто нам сподобався рішучий тон, з яким тепер у вас обговорюються всі справи. Колись я була проти такого способу розмови і писання, бо тоді на мене ще мала деякий вплив хуторна філософія і я не зовсім ясно ще зрозуміла, що, мовляв, "на світі одна правда, а не дві". Тепер же мені так збридло усяке крутійство і замилювання очей своїм та чужим, що, здається, хутко вже в другу крайність вдамся. Надто ж мене тішить те, що зачали навертатись на "праву путь" деякі з товаришів, такі, що я вже думала, ніби про них вже можна було гадку закинути… Та я скажу так, як ваш якийсь прихильний кореспондент, що без "Народу" світ якимсь порожнім видається, або принаймні не цілим. Що до моральної біди, то журитись не варт, бо при теперішніх обставинах я, наприклад, не хотіла б навіть, щоб мене ніхто не лаяв, бо то вже було б якось занадто мирно, а я не тримаюсь московської приказки: "худой мир лучше доброй ссоры". И еще раз, лет через 12, она сообщит о своих приоритетах Ивану Франко: "Москалі кажуть: "Худой мир лучше доброй ссоры", але я вважаю як раз навпаки: ліпше щиро посваритись, ніж нещиро миритись".
Но пока она только наблюдает: "Франко, здається, видумав собі щось немов на угоду похоже, бо дуже його багато скрізь видно поміж народовцями, я чогось не думала, що він може з ними знов до такої доброї згоди дійти". В 1894 г. на обложке своего журнала "Житє і слово" Франко поместил обращение к подписчикам. Реакция Украинки: "Як не сором було Франко віписати свій "поклик"?!" Действительно: как же ему не стыдно? В этом журнале Франко и поместил в 1896 г. свою статью "Под конец года", где доказывал, что украинские революционеры не такие крутые, как галицкие. Украинка не могла не вступиться за земляков. Она ответила статьей "Не так тії вороги, як добрії люди". Здесь Франко получил оценку как добрый человек, который хуже врага. Лучше кобзаря о таких не скажешь:
