Такого мнения один революционер был о другом. Украинка писала от своего имени: "Я тільки попрошу уважати мої слова не за колективну "заяву", а за вираз одної людини, близької до радикальної справи, бажаючи сій справі доброго розвитку, отже, пишучої в інтересах її". Но она была далеко не одинока: как известно, Ленин также признал статью Франко ошибочной и осудил ее (в своих замечаниях на книгу С. Щеголева).
Лучший вид обороны — нападение: "Д. Франко обвинувачує українських радикалів і зовсім слушно каже, що вони мало роблять, мало хочуть робити; врешті, що їх самих мало, тільки далі несподівано ставить їм у приклад радикалів галицьких, про яких тільки що перед тим не багато доброго міг сказати, і дає далеко не провірені рецепти спасенія душі і рідного краю… Нехай би д. Франко критикував українців, та не жалував би й своїх; до речі, то йому більш відоме діло. Загал інтелігенції галицької радикального напрямку ніяк не може імпонувати українському радикалові. Хто з нас бував у Львові та у Відні і мав нагоду пізнати теорію і практику студентів-русинів радикального напрямку, то не так уже очарувався. Кому траплялось листуватись і особисто стріватися з галицькими радикалами-діячами, той не може сказати, щоб вони здались йому велетнями, вартими подиву і наслідування. Запевне, єсть між ними гідні поважні люди, та вони є скрізь, а взагалі нас завжди прикро вражало, що в Галичині, країні вже ж конституційній, так мало людей стає під корогвою визволення, і ті, що стають, так рідко тримаються стало". Типичная логика революционера: чем больше в стране гражданских свобод, тем больше в ней должно быть революционеров. Такая же логика была и у Сталина: чем ближе к коммунизму, тем ожесточеннее классовая борьба.
