Франко обвинял "революційних народників, українців за походженням, у тому, що вони віддали всі свої сили російському революційному рухові, а не діяльності на національному ґрунті". Украинка защищала украинских террористов и цареубийц как передовой отряд революции: "Інтелігенція, перше ніж послужити як належить своєму народові, мусить вибороти собі можливість вільного доступу до сього народу. Тоді соціалісти в принципі стають політиками на практиці, являється Желябов з товаришами здобувати політичну волю". Чем занимались Желябов с товарищами Кибальчичем, Перовской и другими, скромно называя себя "Народная воля", все хорошо помнят. Франко хотел бы канализировать их террористическую энергию в украинское русло, но Украинка — интернационалистка: "Франко обвинувачує Желябова і товаришів за те, що вони змінили напрямок своєї роботи для здобування всеросійської політичної волі. Д. Франко чомусь думає, що як би ті люди лишились на Україні шукати серед селянства національних ідеалів, основаних на вільнолюбивих думках, то Вкраїна була б тепер країною свідомою і готовою виповнити ті завдання, які їй поставить політична воля. А політична воля нібито має наступити "не нині, то завтра!" Вашими б, д. Франко, устами та мед пити!"

Она выступает за единство украинских, русских, да и всех вообще, революционеров в общей революционной борьбе (как учил Маркс). Она не против пропаганды среди крестьян, но этого очень мало: "Деякі радикали уважають не селян, а робітників більш догідним ґрунтом для своєї пропаганди. Не один радикал буде робити таку роботу, де тільки се буде можливо, поруч і одночасно з роботою серед інтелігенції, але робити її своїм єдиним credo він не може і не повинен. Коли в Галичині головний ґрунт для радикальної роботи — селяни, то у нас, на Україні, перш усього треба здобути собі інтелігенцію, вернути нації її "мозок", — аби не було так, що є над чим робити, та нема кому, — а потім в купі з сусідами здобути ті права, які Галичині давно вже здобуті чужими руками". Насчет интеллигенции как мозга нации — это к Владимиру Ильичу Ленину. Интеллигентный был человек.

Украинка напоминает, что Австрия получила конституцию без всякой заслуги в том революционеров: "Д. Франко радить нам перш усього не бути "дурнями" і стати готовою силою, не ждучи конституції. Постараємось! Тільки цікаво для науки знати, які то готові сили були в руській Галичині в той час, як на неї налетіла конституція? Чи був тоді хоч один радикал на цілу галицьку, буковинську та угорську Русь?" Оказывается, конституция вполне возможна и без революционеров. Если бы украинские революционеры (вместе со своими интернациональными подельниками) не убили Александра Второго, то и Россия с Украиной имели бы конституцию еще в XIX веке.

Перейти на страницу:

Похожие книги