Лисичка подала у суд таку бумагу: Що бачила вона, як попеластий ВілНа панській винниці пив, як мошенник, брагу, Їв сіно, і овес, і сіль.Суддею був Ведмідь, Вовки були підсудки. Давай вони його по-своєму судитьТрохи не цілі сутки.«Як можна гріх такий зробить! Воно було б зовсім не диво, Коли б він їв собі м’ясиво», — Ведмідь сердито став ревіть.«А то він сіно їв!» — Вовки завили. Віл щось почав був говорить,Да судді річ його спочинку перебили, Бо він ситенький був. І так опреділилиІ приказали записать:«Понеже Віл признався попеластий, Що він їв сіно, сіль, овес і всякі сласті, Так за такі гріхи його четвертуватьІ м’ясо розідрать суддям на рівні часті, Лисичці ж ратиці оддать».<p>ПШЕНИЦЯ</p>Я бачив, як пшеницю мили: То щонайкращеє зерноУ воду тільки плись, якраз пішло на дно, Полова ж, навісна, пливе собі по хвилі.Привів мене Господь побачить і панів:Мов простий чоловік, там інший пан сидів, Другі, задравши ніс, розприндившись, ходили. І здумав зараз я, як тільки поглядів,Що бачив, як пшеницю мили.<p>СОНЦЕ ДА ХМАРИ </p>Ось Сонечко зійшло, і світить нам, і гріє, І божий мир, як маківка, цвіте;На небі чистому ген Хмара бовваніє. Та Хмара надулась і річ таку гуде:«Що вже мені се Сонце надоїло! Чого воно так землю веселить?Хоч я насуплюся, воно таки блищить.Я полечу йому назустріч сміло, Я здужаю його собою затемнить». Дивлюсь — і Хмарами півнеба замостило,На Сонечко мов ніччю налягло.А Сонце вище підплилоІ Хмари ті позолотило.<p>ГОРОБЦІ ДА ВИШНЯ</p>Глянь, глянь, летять, да їх летить чимало, Куди оце летять з оселі Горобці?Дивлюсь, у сад побрались молодці. На Вишеньці їх геть-то насідало,І бенкет зараз підняли; Цвірінькають, джеркочуть, знай, на Вишні Із ранку самого до пізньої пори.Я простий чоловік, то й взяв собі на мислі, Що Вишеньці моїй предобре у саду,Що їй превесело, бо як край єї йдуАбо і так коли зирну у сад із хати,Все зволять Горобці по гілочках скакати. Ось тиждень як не був, дивлюсь — кат його ма!На Вишеньці гостей нема. Чого лишень вони літати перестали?Як розібрав, бодай і не казать!Ох! поти жевжики вчащали, Поки всі ягоди на Вишні обдзюбали — Тепер до бідної ніколи не летять.<p>БУДЯК ДА КОНОПЛИНОЧКА</p>
