Ось  чутка  степом полетіла (На  що  то гріх не підведе), Що  у степу  якась Могила Дитину швидко приведе.Про  диво  сеє  як  почули,То люди  зараз  в степ  майнули, Старий і молодий к Могилі, знай, іде. Крий Боже, народу  якого там  зобралось!Як  об Іллі  в Ромні;Буцім там  місто  починалось.Де ні взялись міняйли й шинкаріІ підняли між  себе  галас;Чумак із сіллю  став,  із дьогтем дьогтярі, І красти бублики шатнули школярі; Сластьони шкварились, сідухи  цокотіли; Про  Лазаря старці  під кобзу  голосили;«Холодний квас!» — москаль між  народом гукавЗнечев’я, а базар  в степу  як  треба  став.Хрещений люд хоча  гуляє,Да на Могилу все раз  по раз  позирає, Чи швидко вродиться те чадо  степове. Могила ж стогне, мов  сопе, мов  тяжко дише,Боками сивими колишеІ з лиха  на ввесь  степ  реве.Народ дивується, да їсть,  да п’є  горілку.Вже панський стадник Опанас, Покинувши товар, що  пас,З кишені витягнув сопілкуДа як  утне  московського бичка!Підківки зараз  забряжчали,В кружку дівчата  танцювали; Москаль покинув глек  та садить  гоцака.Аж ось  — лулусь  щось  під ногами! Загоготів якийсь підземний глас.Базар утих,  баби  замовкли під возами, Із ляку  упустив сопілку Опанас,І люди, хрестячись, баньки повитріщали. Могила тріснула, і те дитя, що  ждали,На  божий світ сусіль  — як  пить  дало! Та що  ж за чадо  те було,Що  стільки гомону між  нами наробило?«Мабуть, підсудок?» — «Ні!» — «Так  лев?» —«Ні!» — «Так  мішокЗ дукатами?» — «Ні,  ні!» — «Так  папорті цвіток?»«Але ж!» — «Так,  з нами хресна  сила, Мабуть, вона  полубіса вродила?»«Не  втяв!» — «Так  вилила козацького коня?»«Ні,  просто привела руденьке мишеня».<p>ШКОЛЯР ДЕНИС</p>Миряне, слухайте, щось  маю  вам  сказать: От сих різдвяних свят,  на самої  Меланки, Дурний школяр Денис, запрігши шкапу в санки, Із школи поспішав до батька ночувать,Щоб завтра  по закону, Як  слідує,  пашнею засівать.Пізнавши шкапа шлях  додому, Смикнула раз,  другий  — і хлопця понесла. Хоть  здержав він  її, да злість  його  взяла; Хотів  би проучить, да бить  її боявся,А треба  ж і себе  чим-небудь показать,— Так  по оглоблям ну малахаєм шмагать.Як  тільки  пан  із паном зазмагався, Дивись — у мужиків чуприни вже  тріщать.<p>СОНЦЕ  ДА ВІТЕР</p>
Перейти на страницу:

Поиск

Книга жанров

Все книги серии Українська класика

Похожие книги