Ось чутка степом полетіла (На що то гріх не підведе), Що у степу якась Могила Дитину швидко приведе.Про диво сеє як почули,То люди зараз в степ майнули, Старий і молодий к Могилі, знай, іде. Крий Боже, народу якого там зобралось!Як об Іллі в Ромні;Буцім там місто починалось.Де ні взялись міняйли й шинкаріІ підняли між себе галас;Чумак із сіллю став, із дьогтем дьогтярі, І красти бублики шатнули школярі; Сластьони шкварились, сідухи цокотіли; Про Лазаря старці під кобзу голосили;«Холодний квас!» — москаль між народом гукавЗнечев’я, а базар в степу як треба став.Хрещений люд хоча гуляє,Да на Могилу все раз по раз позирає, Чи швидко вродиться те чадо степове. Могила ж стогне, мов сопе, мов тяжко дише,Боками сивими колишеІ з лиха на ввесь степ реве.Народ дивується, да їсть, да п’є горілку.Вже панський стадник Опанас, Покинувши товар, що пас,З кишені витягнув сопілкуДа як утне московського бичка!Підківки зараз забряжчали,В кружку дівчата танцювали; Москаль покинув глек та садить гоцака.Аж ось — лулусь щось під ногами! Загоготів якийсь підземний глас.Базар утих, баби замовкли під возами, Із ляку упустив сопілку Опанас,І люди, хрестячись, баньки повитріщали. Могила тріснула, і те дитя, що ждали,На божий світ сусіль — як пить дало! Та що ж за чадо те було,Що стільки гомону між нами наробило?«Мабуть, підсудок?» — «Ні!» — «Так лев?» —«Ні!» — «Так мішокЗ дукатами?» — «Ні, ні!» — «Так папорті цвіток?»«Але ж!» — «Так, з нами хресна сила, Мабуть, вона полубіса вродила?»«Не втяв!» — «Так вилила козацького коня?»«Ні, просто привела руденьке мишеня».
ШКОЛЯР ДЕНИС
Миряне, слухайте, щось маю вам сказать: От сих різдвяних свят, на самої Меланки, Дурний школяр Денис, запрігши шкапу в санки, Із школи поспішав до батька ночувать,Щоб завтра по закону, Як слідує, пашнею засівать.Пізнавши шкапа шлях додому, Смикнула раз, другий — і хлопця понесла. Хоть здержав він її, да злість його взяла; Хотів би проучить, да бить її боявся,А треба ж і себе чим-небудь показать,— Так по оглоблям ну малахаєм шмагать.Як тільки пан із паном зазмагався, Дивись — у мужиків чуприни вже тріщать.