Із Вітром Сонечко розгуторило мовуПро силу, бачите, хто з них моцніший був. Звичайно за словцем балакали по слову,А далі Вітер так на заклад навернув:«Чи бачиш, їде ген собі козак по полю? Як цупко він нап’яв на плечі кобеняк!Хто з плеч зірве його додолу, Хай буде той уже моцак».«Іносе, дми собі!» — так Сонечко сказало; І Вітер шпарко полетів.Надворі дуже сумно стало,По небу хмари скрізь погнало,А Вітер по землі, крий Боже, заревів, Наліг на козака, з його одежу цупить.Зігнувся на коні козак, До себе горне кобенякТа, знай, нагайкою по ребрам шкапу лупить.Хуртовина назад бідаху пре,За поли смикає, відлогу з плеч гирує, Аж шлях курить, трава в степу хвилює,А все одежі не здере.Дув, дув, аж потом ввесь облився,Із моці вибився сердешний, набік плись. Ось розгулялося, і Сонце з хмари блись —Мов божий мир ізнову народився.Козак перехрестився, Кобилку зараз зупинив,Бо страх горюшну заморив, Поплівся стежкою ходою, потихеньку. А Сонце гріє все да гріє помаленьку. Угріло божий світ, почув тепло козакДа й скинув кобеняк.<p>ГАЙ ДА СОКИРИ</p>По Гаю темному туга велика ходить: Сокири й Топори затіяли войну,Гай хочуть сплюндрувать і пущі всі пошкодить; Война ся навела на дерево суму;Дуби задумались, осики затремтіли,І клен гнучкий, і в’яз із лиха вниз нагнувсь. Аж ось Сокири вже в Гаю забрязкотіли,І дуб найстарший усміхнувсь.«Не бійтесь! — він гукнув. — Того я і жахався, Як з топорищами сі навісні прийдуть,Аж дерев’яний рід заліза одцурався! Без дерева вони самі нас да не втнуть,От-то було б... але — нехай йому абищо, Якби з Сокирами прийшли і Топорища,Тоді-то був би нам капут».І справді, скілько тут Сокири не бряжчали, Ні дубчика, ні липки не стялиІ тільки де-не-де що кору пописалиДа і додому з тим пішли.<p>ВІЛ</p>«Мабуть, на небі звісно стало(Про себе Віл в кошарі гомонів)Про те, що ввесь мій вік я все за двох робивДа й витерпів-таки чимало — Що в плузі силковавсь, копиці волочив, Із ранку у ярмі до півночі ходив,І ще щодня бував і битий! Хазяїна не раз я проклинав, — Тепер зовсім не той хазяїн став:У мене вдовіль їсти й пити, Несуть мені і солі, і крупів,Овса і висівок; наїстись трьом би стало».Аж тут хазяїн шасть у хлівІ, взявши за роги Вола, під ніж повів, Бо, сказано, його годовано на сало.Ти змалку так любив мене, як пугу пес; Чого ж так лащишся тепер до мене, Йване? Чи знаєш, що, як ти чоломкаться ідеш,Чогось мене морозить стане.<p>ГРІШНИК</p>
