Охріме, дядечку! будь ласкав, схаменись: Ти чоловік і з хлібом, і з волами,І грошики у тебе завелись — Який тебе лихий ізнісІ побратав з панами?Покинь їх, хай їм цур! і з ними не водись. А то коли к тобі ні заверну у хату —Ти з благородієм сидиш запанібрата, І чарка катержна гуляє по столі.Чи то в село лихий примчить якогоПаничика, мовляють, судового — Та сарана живе на твоєму добрі.Або і возний сам, червоний, ніби квітка, Деньків по п’ятеро кружляє у тебе;А коней-калічі повнісінька повіткаТвоє сінце скубе.Тим часом хліб давно у полі половіє; Його і птиця б’є, і вітер марно сіє;А дядько мій ґуля!З письменними по чарці да по парці, Останній шаг витрушує шинкарці.Рівняться з ними нам сам Бог не позволя:То, сказано, — пани, щоб день у день гуляли,А ми, неграмотні, щоб хліба заробляли. Охріме! не зробись сміховищем села, Покинь, кажу, панів, водиться з ними годі! Ось слухай. У мене недавно на городіЧервона Рожа зацвіла,І треба ж, на біду, край неї Хміль пустився! Іспершу гарно страх з сусідкою він жив. Дивлюсь, аж приятель за гілку зачепився,А трохи згодом глядь — всю Рожу оповив.І бідная вона змарніла, Поблідла, далі пожовтіла;А проклятущий Хміль, як рута, зеленів.<p>МОГИЛИНІ РОДИНИ</p>
