В далекій стороні, в якій, про те не знаю, Мабуть, в Німещині, а може, і в Китаї,Хтось разом оженивсь на трьох жінках. Загомонів народ, почувши гріх великий,Жінки голосять так, що страх:«Глянь, що се коять чоловіки! Як їм по три нас можна брать,Так хай позволять нам держать їх хоч по п’ять». Ґвалтують, сказано, навспряжки цокотухи.Ось сяя вісточка і до царя дойшла, А цар був, мабуть, не макуха,Розлютовався він, і злість його взяла.«О! почекайте лиш, не буде в вас охотиЗа живота чортам служить!» — Цар грізно загукав і люльку став палить,І в люльку пхав огонь, і люлька гасла в роті, А далі схаменувсь, за радою послав.Як слідує, в празничному наряді Пред очі царськії совіт вельможний став. Цар двічі кашлянув, рукою ус розгладивІ річ таку премудрую сказав:«Пребеззаконія на світі завелися, А гірше, що в моїй землі!Мені до уст сьогодні донесли — Один паливода (і цар перехрестився)На трьох жінках женився.Щоб царству цілому за його не терпітьБіди од праведного неба, Його вам осудити треба,І смерть страшну йому зробить. Хай царству усьому в наукуВін витерпить такую муку,Щоб з ляку більш ніхто в такий не вскочив гріх. Крий Боже, щоб над ним хто з вас змилосердився! Щоб луснув я, щоб я до вечора сказився,Коли не поведу на шибеницю всіх!» Як річ таку суддя дослухав,Низенько поклонивсь, потилицю почухавІ ну з підсудками про діло мізковать.Над ним морочились трохи не тиждень цілий, І тільки що пили, а мало, кажуть, їли,І так меж себе присудили,Щоб Грішнику тому всіх трьох жінок оддать.Народ сміявсь, і всі були в заботах, Що раду перевіша цар,Аж завтра дивляться, а та погана твар,Той Грішник, сам себе повісив на воротях.<p>ВОРОНА І ЯГНЯ</p>
