На річечці якійсь маленькійСтояв собі млинок, і в нім Мірошник жив.Хоч невеличкий млин, да, знаєш, чепурненький; Раз по раз, день у день крутивсь і гуркотівІ хліба вистачав хазяїну чимало.Коли не забредеш к Мірошнику, бувало, У його є і хліб, і сіль, і сало,Чи то в скоромний день — із маслом буханці, Книші, вареники і всякі лагоминки;.У п’ятницю — просіл, з олією блинці, Пампушки з часником, гречаники, стовпці. Обідать він, було, не сяде без горілки,А в празник піднесе і чарку калганівки.Мірошник паном діло жив.І треба ж, на біду, позаторішню веснуЙого лихий поніс чогось за Десну.Хоч не багацько проходив, Зате багато бачив світа:Побачив він, як Сейм, мов бішений, шумівІ як Десна ревла несамовита, Мабуть, ворочавши не п’ятдесят млинів,Вернувсь Мірошник наш додому, До церкви прямо почухравДа Богу молиться святому,Щоб він акафісти його не в гнів прийнявІ річечку його зробив Десною.«Або хоча, як Сейм, такою — Тогді б то вже я панував!»Молебні день у день спасителеві править,У ставники свічки по десять хунтів ставить, Все молиться, ні їсть, ні п’є, ні спить...«Земляче! Бог з тобою!На тебе десь туман у Литві навели. Хіба забув ти, що великою водоюВорочають великії млини?Їх німці будувать уміють,А вже не зляпає наш брат; Вони самі товчуть, і віють, І мелють борошно, і сіють, Здається, що самі й їдять.А млин хоч чепурний у тебе,Та не для бистрини». — «Балакайте про себе!» — Мірошник заворчав і рукавом махнув.Його молитви Бог почув: По небу вітерок дмухнув — Як ворон, небо почорніло;Шварнула блискавка — грім грюкнув і загув; Із хмар, як з лотоків, водою зашуміло. Маленька річечка, що так тихенько йшла,Заклекотіла, заревлаІ через греблю покотила.Як на осиці лист, тремтить млинок од хвилі. Вода напре, дивись, то вискочить гвіздок,То паля тріснула, то заставку розбило, А далі і знесло млинок.Схопивсь Мірошник, да пізненько: Що поки йшла вода маленька, Щодня він хліба мав шматок.Літ з десять був у нас суддею Глива. Да, знаєш, захотів на лакомий кусок,В Полтаву перейшов: там, кажуть, є пожива. Велика там вода, хоч є й багато млива... Глядіть, добродію, чи ваш міцний млинок?<p>ВОВК І ОГОНЬ</p>
