У лісі хтось розклав Огонь. Було то восени вже пізно;Великий холод був, вітри шуміли грізно, І била ожеледь, і сніг ішов, либонь;Так, мабуть, чоловік біля багаття грівсяТа, ідучи, й покинув так його.Аж ось, не знаю я того,Як сірий Вовк тут опинився. Обмерз, забовтався; мабуть, три дні не їв; Дрижить, як мокрий хірт, зубами, знай, цокоче.Звірюка до Огню підскочив, Підскочив, озирнувсь, мов тороплений, сів(Бо зроду вперше він Огонь узрів): Сидить і сам собі радіє,Що смух його Огонь, мов літом сонце, гріє. І став він обтавать, аж пара з шерсті йде.Із льоду бурульки, що, знай, кругом бряжчали, Уже зовсім пообпадали.Він до Огню то рило підведе, То лапу коло жару сушить,То біля полом’я кудлатий хвіст обтрусить.Уже Огонь не став його лякать. Звірюка думає: «Чого його бояться?Зо мною він як панібрат».Ось нічка утекла, мов стало розсвітать,Мов почало на світ благословляться.«Пора,— Вовк думає,— у лози удирать!»Ну що б собі іти? — ні, треба попрощаться: Скажений захотів Огонь поцілувать,І тілько що простяг своє в багаття рило, А полом’я його дощенту обсмалило.Мій батько так казав: «З панами добре жить, Водиться з ними хай тобі Господь поможе,Із ними можна їсти й пить,А цілувать їх — крий нас Боже!»<p>УТЯТА ДА СТЕП</p>Минулися гречанії жнива; Семен натяг кожух на плечі;Тепло пройшло, дітвора лізе к печі, Замерзло поле скрізь, рілля, стерня, траваСніжечком біленьким припала.Бідашний Степ став сумовать; Пташки, що влітку так співали, У ірій вже поодлітали,І тілько край ставка оставсь табун Утят. Чи крижні то були, чи то були чирята, Про те нам байдуже, а сила тілько в тім,Що Степ іще не був пустий зовсім; Дивлюсь, було, знялись з води Утята, Закахкають і ну Степом кружлять,І видно все-таки, що сеє не пустиня, Аж ось уже й вони летять.«Куди вас враг несе до гаспидського сина! — Почав Утятам Степ казать. —Хіба ви хочете мене покинуть? А я ж вас літом годував,І просо, і овес, і гречку вистачав;Без вас хіба мені з нудьги сказиться?»«Улітку на тобі усякий хліб стояв; На себе глянь тепер, який ти сивий став: Останній колосок холодний сніг сховав,І нічим нам біля тебе живиться;А голод за що нам терпіть?» — Сказали Утята і ну швидчій летіть.Чи знаєте ви сивого Кондрата?Женивсь на дівці він, та й мусить ще кричать, Що жінка щось його глядить не дуже хати. Мабуть, що упада їй діду одвічать,Як сивому Степу одрізали Утята.<p>РИБАЛКА</p>
