У Панії старої,Та ще у тому і лихої, Челядки дві жили;Вони дільце, бач, добре знали, Рукам спочинку не давали, Робили щиро день у деньІ свято мали за будень,А Пані щирість їх буцім не бачить, Та раз по раз у плечі їх кулачить,Та все кричить, та все гука:«Ви лежні, ви ліниві, Гидкі, бридкі, сопливі,Гулять та спать, а діла з вас нема.А треба ж вас кормить, поїть і зодягати!.. Сього, бачу, не хочете ви й знати,Якого ж з вас мені добра!» Хоч і з двораВтікай, — така сердита Пані та лихая.Ворчить на їх, неугаваєЯк день, Так ніч.Вона б, може, в ночі коли й заспала, Так Півня голосного мала.І тільки він на сідалі гукне,Вона зараз на причіпку й огонь зідме, Та так ціпком Челядок і штовхає,Та сердиться на їх, та лає, Ворчить, Кричить:«Хутчіш за діло садовіться, Ось як не рано, придивіться!»Дівчата бачать: лихо!.. Що робить?Як Півня б нам того згубить? Щоб його крику більше не чувати І нам і Панії щоб довше спати.Порадившись удвох, —«Коли малесеньким не здох, Так ми тебе отак...» ВзялиТа голову йому й скрутили.Так що ж! Ще гірш собі зробили. Бувало, Пані Півня жде,Поки крилами він стріпне;Тепер же ляжуть спать, а Пані вже й проснеться, Боржій із каганцем туди трясеться —В пекарню, де Дівчата сплять, І стане так на їх кричать:«Ану! Пора вставати, Ледачі! Годі спати!»Без Півня бо пори вона не зна — Дзиґариків в її катма!То й збудоражить по півночі. Сидять бідняки, аж їм очі Червоні стануть так, як рак.А Пані свій кулакТо сій, то тій під ніс соває,То сій, то тій кричить: «Дрімає!» В Дівчат і сили вже нема...Не чують рук, важка і голова. Побачили самі, що Півня як стребили,Утроє лиха прикупили. ______На білім світі се частенько буває, (Хто тільки примічає),Що думка інколи така: зроблю я так — і буде лучче: Аж ні — виходить іще пуще.Отсеж-то — не дивуймося ніколи ми дідам.Вони, бач, часто кажуть нам: Що хрін біду перебуде, Одна згине — десять буде.<p>ЛИСИЦЯ І МУЖИК</p>
