В крамній коморі Щиглик щебетавСвої щиглячі пісеньки любенько.Про нього ввесь базар казав, Що так співає тільки Соловейко.Скрутився Щиглик мійІ в кліточці своїйРобив себе царем співання.Ніхто ж того з співочих птиць не знав, Ніхто в високім хорі не чувавМізерної пташини щебетання.________ Химерний Щиглику! Коли тобіБазарний люд воздав хвалу не по заслузі, Так се тебе твої базарні друзі Вимірювали по самих собі.<p>Петро ПИСАРЕВСЬКИЙ (бл. 1820 — ?)</p><p>ПАН</p>В старі годи вельможний пан, Так ось, приміром, як гетьман, Пішов у пекло до Плутона — Сказати просто: дуба дав.У пеклі ж челядь невгомонна: Як тільки пан туди попав,Так спрос:— А хто? З якого краю?Чим батько був? — Його не знаю. Я ж був вельможний чоловік,Із Греччини був родом,І гарно правив би народом, Та так, як неміч цілий вік Мене нехаяла, сушила,Я секретарю довірявсь:Що він подасть, я підписавсь, А що таке: чи то до діла?Того я, далебі, не знав.— Що ж ти робив?— Я їв та спав.— Тепер ми бачимо, небого, Що ти там приязно трудивсь, За те ж у рай тобі дорога. — Тут Гермій зопалу схопивсь:— Та що? Кого? Його? Та за що?? Де ж буде правда?.. Отсе так! Упхнути в рай таке ледащо!— Та слухай нас,— сказав Еак, — Не знаєш ти, бачу, нічого!Ти бачиш, що не всі у його, Що пан здоровий дурень єсть, За те ж йому така і честь,Що він від діла все цурався, А тільки, каже, спав та їв,А то б десь шкоди наробив, Якби за діло ще прийнявся! Назад тому чотири дні Суддю я бачив у повіті;Ну, так і бачиться мені,Що вскоче в рай на тім він світі!!<p>ЦУЦЕНЯ </p>
