Був в Липцях швець — Паньком він звався,Мов з писарем, усяк братався. І всяк Панька того кохав.Бо жив в селі собі смирненько, Шив чоботи усім кріпенькоІ дешевенько з них він брав.Раз підошов в Панька не стало Та й передів було щось мало, Бо все село він обшивав —Так сход товару був чималий;В селі ж хоч був, так все поганий. Панько у город почвалав.Від Липців город не близенько, Панько вморився чималенько. Так сів під Верству віддихать. Сидів він довго, сумувавши,Далі схопивсь, мов що згадавши. Почав Верстві тій так казать:«От скільки в город не чвалаю, А все тебе я тут стрічаю,Ні краплі з місця не зійшла! Та хоч би трохи ворухнулась, Хоч би із місця іздвигнуласьІ в город трохи підійшла!Бо тут на холоді трясешся, Бо тут на сонці ти печешся І киснеш тута під дощем,В баньки прохожим зазираєшІ від нудьги собі куняєш,Стоїш, сердешна, все стовпцем.Ну, годі ж тут тобі стирчати! Пора у город поспішати, Пора у нього зазирнуть, Пора вже йти туди, небого, Куди лежить оця дорога, Куди і я, і всі ідуть».Верства Панькові одвічала:«Ти говорив, а я мовчала, Тепер послухай вже мене!Та слухай, Паньку, не кунявшиІ замічай все не зівавши, Тепер скажу щось для тебе!Мене уткнули тут, небогу, Щоб я казала всім дорогу, Хто скільки в’їхав і пройшов,Та й скільки треба мандрувати, Щоб що у городі узяти:Чи бриль кому, чи підошов.Но хоч усім я проїжджалимІ всім по шляху проходжалим Дорогу в город і кажу, — Сама ж стою та все куняю, — Іти у город не бажаюТа і ніколи не ходжу».«Таких в селі у нас багацько, — Сказав Панько їй скорохвацько, — Що учать нас, а самі сплять,Що нам велять добро робити, Мовляв, туди й сюди ходити, Самі ж по хатах все сидять!»<p>Пантелеймон КУЛІШ (1819 — 1897)</p><p>ГОГОЛЬ І ВОРОНА </p>Пливе Гоголь по Славуту, В воду поринає.На сухій гіллі ВоронаВаженько здихає:«Ой мій друже білокрилий, Горенько з тобою!Поринаєш, не дай Боже, Заллєшся водою!»Пливе Гоголь по Славуту,З хмари дощик ллється. У Ворони-жалібниціЗ жалю серце рветься:«Ой з’явися, ясне сонце, Висуши нам крила,Що обом нам з мокрим пір’ямЛітати не сила!»«Ой Вороно-жалібнице!Чого марно крячеш? Я купаюсь, очищаюсь,А ти здуру плачеш. Нащо мені на СлавутіТвоя осторога? Сушилась би собі мовчки,Ротата небого! Нащо мені від дощикуТвоя оборона? Сиділа б ти собі мовчки,Химерна Вороно!»<p>ЩИГЛИК </p>
