— Кума! Я знаю, правду мені скажеш: Навіщо ти Курей частенько крадеш? Нащо, кажи, тобі оце робить?Хіба ти хочеш шкуру загубить?Послухай, красти й гріх, і сором, Та й не минається крадіжка даром:І не вгадаєш, як з тебеХто-небудь шкуру іздере.— Ох, куме, куме, знаю й я. Та що ж робить? Біда моя!А діточки... чимсь треба годувать, І берегти, і доглядать!А по мені — то цим, то тим себе б кормила, Злодійського б куска повік не їла.— Ну добре ж, як така правдива, вірна ти, Ходи ж Курей до мене стерегтиВід тих поганок, від Лисиць, Твоїх ріднесеньких сестриць, І їсти, й пити будеш вволю, Щасливу матимеш ти долю.Послухала, пішла, і в МужикаЛисиця сита і гладка.Чого б ще треба їй, чого хотіти?Сидіть та вірненько б глядіти...Так ні! Несмачний кумочці некрадений кусок! У ніч темненьку вибравши часок,Забувши те, що кумові казала, —Та зразу всіх курей й повикрадала.________ Отак воно, як кажуть добрі люди(Бач, правда правдою і буде), Хоч у звірей,Хоч у людей:Що хто чим тільки вже закусить, То перестать повік не мусить.<p>Порфирій КОРЕНИЦЬКИЙ (бл. 1815 — 1854)</p><p>ПАНЬКО ТА ВЕРСТВА</p>
