В село із лісу Вовк забіг...Не думайте, що в гості, братця! Ні, в гості Вовк не забіжить;А він прибіг, щоб де-небудь сховаться: Проклятий люд з собаками настиг...І рад би Вовк в які ворота вскочить,Та лишенько йому: куди не поглядить — Усюди Вовченька недоленька морочить,Хоч сядь та й плач;Ворота, як на те ж, кругом усі заперті, А дуже Вовкові не хочеться умерти(Бо ще він не нажився, бач!),А гірше од людей — од видимої смерті...Коли глядить —На загороді Кіт сидить, На сонечку мурликає-дрімає. Підскочив Вовк і до Кота мовляє:— Котусю-братику! Скажіть мені скоріше, Хто із хазяїнів отут усіх добріший?Я хочу попрохать, щоб хто мене сховавНа сей недобрий час. Я б у пригоді став!.. Чи чуєш гомін той? За мною то женуться!.. Котусю-батечку! Куди ж мені поткнуться?..— Проси мерщій Степана,Він добрий чоловік, — Кіт Вовкові сказав.— Так у його я вкрав барана.— Ну, так навідайсь до Дем’яна.— Е, і Дем’яна я боюсь:Як тільки навернусь, Він і згадає поросятко.— Біжи ж, аж ген живе Трохим!— Трохим? Боюсь зійтися з ним: З весни ще злий він за ягнятко!— Погано ж!.. Ну... а чи не прийме Клим?— Ох, братику! Теля я в його звів!— Так ти, бачу, усім тут добре надоїв, — Кіт Вовкові сказав, —Чого ж ти, братику, сюди і забігав?Ні, наші козаки ще з розуму не спали, Щоб Вовка од біди сховали!І так-таки ти сам себе вини:Що, братику, посіяв, те й пожни!<p>ВОВК І ВІВЧАРІ</p>Раз Вовк тихесенько підкрався... Всім відомо, куди він звик ходить І де він лиха набирався, —Та що ж робить,Коли на те вже Вовк удався, Щоб овечок давить!І сей раз він туди ж попхався. Тихесенько кошару обійшов;Прислухався — не чуть, мерщій на тин зоп’явся, Зиркнув — та й охолов:Вівчарики прехорошенькоНайкращого баранчика взялиТа й патрають гуртом, а кунделі Мовчать; лежать собі смирненько, Неначебто усім їм там,Кудлатим гаспидським синам, Позакладало... мов не знають, Що перед ними виробляють! Дивився Вовк, дививсь,Здихнув — та й знов у степ поплівсь, Та й каже: — Де та правда ділась?..Яка б тут шарварка зробилась, Який би гомін піднялиІ Вівчарі, і кунделі,Якби мені таке зробить схотілось!..На сей раз приказка здалась:Що декому, мовляли, можна, — другим зась.<p>ЛЕБІДЬ, ЩУКА І РАК</p>
