— Відкіль бредеш ти, голово лиха? — Лисиця так мовля Ослові.— Дивився, як там Лев здихаАж ген у тій діброві!Піди, паньматко, подивись;Ти ж зналася із ним колись... І! Що тепер із ним зробилось! Де в біса й сила тая ділась!А то, було, як гуконе —Не втямиш з ляку, де б сховався, — Таке було те пугало страшне! Мабуть, його весь світ боявся... Тепер лежить, неначе пень,І ніч і день.Ніхто його вже не боїться, Усяк безпечно йде дивиться, Хто схоче — добре ускубне За вражий чуб його зубами, А хто під боки стусоне —Чи дрюком, чи рогами.— А ти, запевне, не посмів?! — Йому підсміює Лисиця.— Оце-таки! Чого ж дивиться? І я його раз захмилив, —Нехай і наших знає!А й в людях такечки буває, — Чи то вже світ тепер такий: Поки ти чим кому страшний, Усяк тебе і поважає;А тільки як-небудь спіткнись, —Дивись —Хто й поважав, той лає.<p>ЧИЖ ТА ГОЛУБ</p>Весною Чижик молоденький, Такий співучий, проворненький, В садочку все собі скакавТа якось в западню й попав; Сердега в клітці рветься, б’ється... А Голуб бачить та й сміється:— А що? Попавсь? От тобі й на!Вже, певно, голова дурна...Не бійсь, мене б не піддурили, Хоч як би не хитрили,Бо я не Чижик! Ні... оце! —Аж гульк — і сам піймавсь в сільце.Ото на себе не надійся, Чужому лихові не смійся!<p>ДВІ БОЧКИ</p>Дві Бочки їхало колись селом: Одна з горілкою, повненька, Друга — порожня, тож слідком. Та, що з горілкою, — тихенько, Повагом йде собі та йде; Порожня ж так тобі пустує,Та так брика, та так басує, Що аж на все село гуде.Хто йде — із ляку швидш звертає, Та ще й налає:— Який се враг її приніс? Нехай їй біс! —Хто про свої діла стрекоче, Кому й не слід, коли захоче, Тому усяк мерщій зверта,Бо він такий, як Бочка та: Усіх од себе проганяє.Зате розумний чоловік Живе тихесенько ввесь вік, Не торохтить і не гукає —Та й місце має.<p>ЖАБА Й ВІЛ</p>
