У товаристві лад — усяк тому радіє; Дурне безладдя лихо діє,І діло, як на гріх,Не діло — тільки сміх. Колись-то Лебідь, Рак та Щука Приставить хуру узялись.От троє разом запряглись.Смикнули — катма ходу... Що за морока? Що робить? А й не велика, бачся, штука, Так Лебідь рветься підлетіть,Рак упирається, а Щука тягне в воду.Хто винен з них, хто ні — судить не нам, Та тільки хура й досі там.<p>ЛИСИЦЯ І ХОВРАХ</p>— Куди се ти, кумасенько, біжиш? Даєш, неначе з ляку, драла, —Гука Ховрах, — ні на що не глядиш, Мене б то й не пізнала!— Ох, голубе! — Лисиця застогнала. — Бодай би вже й не жить,Як отаке терпіть!— Що ж там таке? Яка причина? — Ховрах допитує куму.А та йому:— Напасть мені! Лиха година!Як кумові свому, Скажу тобі усе по дружбі: Оце я, бач, була на службі...Наставили мене суддею до курей, Я їх кохала, як дітей;Всьому порядок подавала; І не доїм, і не досплю;Усе, було, труджусь, роблю — Аж з тіла спалаВсі добрість бачили мою, Бо всі жили, мов у раю.Ні з кого по сей день не брала я й пір’їнки.А що ж за те кумі твоїй?З очей прогнали!!. Боже мій! За що, про що і за якії вчинки?От, справді, світ тепер який бридкий!.. А все се лихо брехні діють.Як здумаю — печінки тліють! На мене хтось та набрехав (Бодай би той добра не знав!), Що я хабарики лупила...А щоб я, куме, хліб так їла, Коли хоч шаг з кого взяла,Коли хоч раз душею покривила! Скажи, чи я ж коли така була,Щоб сії капості робила?— А що ж, кумасенько моя, — Ховрах мовляє так Лисиці, —Був гріх, — частенько бачив яУ тебе пір’ячко на пиці... Бува, у службі чоловікВсе стогне, каже: жити важко! Неначе доживає вікАбо останній руб насправжки. І віру ймеш йому під час.Бо знаєш або й чув не раз, Що жінку він узяв без вінаІ сам, сердека, сиротина.А потім бачиш — той бідняк — Хто його зна, коли і як —Землі накупить, хазяйнує; А далі так собі панує,Що на!.. У суд не йти брехать, А як утерпіть, не сказать,Як той Ховрах мовляв Лисиці, Що видко пір’ячко на пиці?..<p>ВОВК І ЛИСИЦЯ</p>
