Лисиця десь м’ясця дістала. Тихесенько прибігла під стіжок,Ум’яла більшенький шматок, А менший у сінце сховала — На другий раз, бо нужду знала; Сама ж спочити прилягла... Воно годиться, попоївши;Не молода-таки й була, Натомиться, всю ніч ходивши... Аж ось — у гості Вовк біжить.«От, — дума, — і лягла спочить!»— Добридень, кумо! — Вовк гукає. — Той спить, хто щастя має!От, кумо, лишенько меніУ сій поганій стороні:Никав всю ніч, аж утомився — Та й що ж! Ніде не поживився!Чи до кошари підберусь — Боюсь!..Вівчар не спить, в сопілку грає... Таке-то кум твій щастя має.А їсти, кумо, аж-аж-аж! Цілісіньку б із’їв корову! — Кума жНа сюю жалібную мовуТак каже кумові свому:— Сердешний куме! Ну й чомуТи не прибіг до мене вранці?.. Отут не козаки живуть — поганці! Мабуть, їм ніколи й заснуть;Усе так пильно стережуть,Що треба гаспидського митця, Щоб обдурить та поживиться!..Поїж сінця... —А Вовчик не про сіно дума; Коли б йому шматок м’ясця!Ні, — каже він, — спасибі, кумо! — Та й з тим голодний лицар мій Пішов додому сам не свій.Оце ж то теє: на, небоже, Те, що мені не гоже.<p>МІРОШНИК</p>Мірошник мав хороший млин. В хазяйстві неабищо він:Про се гаразд усякий знає, Хто хлібець має.Млин у Мірошника був водяний. Мірошник той Хомою звався,І був він чоловік такий,Що не гаразд за діло брався; А інший разБуває дорогий і час.Вода раз греблю просмоктала... Ну що ж! Узять би й загатить.Так ні! Мірошник спить та спить. Вода ж біжить... ще більш прорвала; Хомі й за вухом не свербить.Хто йде — мерщій у млин загляне:— Ой Хомо, Хомо, схаменись! Он скоро вже й води не стане; Піди лиш, брате, подивись! —А він їх слуха щось не дуже:— Нехай лиш! Річка — не калюжа; Води ще стане на ввесь вік! —З Хоми сміються добрі люде:— Тоді побачимо, як буде, — Дурний ти, Хомо, чоловік! — І справді сталось, як казали: Вода зійшла — колеса стали.Злякавсь Мірошник та й біжить Притьмом до прірви, щоб гатить. Курей тим часом із десяток Прийшло напитися води.Уздрів Мірошник сих паньматок.— Бач, капосні! — кричить. — Куди? У мене й так води немає,Ще й ви сюди?! — І зозла палицю хапає...Шпурнув — та й всіх курей побив.А млин стоїть, хоч прірву й загатив; І що робити — не втямає...Ні з чим зостався мій Хома: Води нема, й курей чортма.На світі є такі пани:Без діла сотні всюди сують, А за недогарок вониЛюдей і лають, і мордують.(Вони се так, бач, хазяйнують!)...Та й диво, що у нихХазяйство піде все на сміх!<p>ЛИСИЦЯ Й ОСЕЛ</p>
