Раз Жаба вилізла на берег подивитьсяТа й трошечки на сонечку погріться.Побачила ВолаТа й каже подрузі тихенько(Вигадлива була!):— Який здоровий, моя ненько! Ну що, сестрице, як надмусь,То й я така зроблюсь?От будуть жаби дивуваться!— І де вже, сестро, нам рівняться... — Казать їй друга почала;А та не слуха... дметься... дметься...— Що, сестро, як тобі здається, Побільшала хоч трохи я?— Та ні, голубонько моя!— Ну, а теперечки? Дивися!— Та годі, сестро, схаменися! — Не слуха Жаба, дметься гірш, Все думає, що стане більш.Та й що, дурна, собі зробила?З натуги луснула — та й одубіла!Такі і в світі жаби є, Прощайте, ніде правди діти; А по мені — найлучче жити, Як милосердний Бог дає.<p>МУЖИК ТА ЛИСИЦЯ</p>Колись-то Мужика Лисиця попитала:— Скажи, будь ласкав, куме мій, За що се честь така ось шкапі сій?Про се вже я давно спитать тебе бажала; Коли не подивись —Вона з тобою скрізь:Чи у дорозі, чи на полі;І їсти, й пити їй доволі... А як признаться, то вона Скотина предурна!— Але, — їй каже кум, — не в розумі тут сила!То все бридня... Тут думка не така: Нам треба тільки, щоб возилаТа слухалася батіжка.<p>ПРОХОЖІ ТА СОБАКИ</p>Через левади та городиДва кума йшло з весілля до господи.Бредуть, балакають про щось... Аж осьДе не взялась Собака в біса — Чи з-під воріт, чи із-за ліси, — Присікалася, аж вищить... Коли поглянуть — ще біжить,Мабуть, з десяток чи й не більше... Та як напали — батю мій!Одна гаразд, друга ще гірше. Кіндрат маха ціпком мерщій.— Ось не займай лишень, Кіндрате, — Тут обізвавсь до його Клим, —Я їх натуру знаю, брате, — Відчепляться... ось ну, ходім! Та не махай і не дивися... — От вони йдуть собі та йдуть.Собаки й справді унялися,А далі стало вже й нечуть.Отак зависливії люди(Вони є всюди!):Якщо завидно їм — куди! Брехати, мов собаки, стануть... А ти собі іди та йди: Набрешуться та й перестануть. <p>МИША Й ПАЦЮК</p>— Добривечір, сусіде мій!Чи всі ви живі та здорові?.. —Гукнула Миша Пацюкові.— Та ще, — Пацюк мовляє їй.— А я се, — каже, — прилинула, Щоб розказать тобі, що чула, Щоб ти радів, як я, та знав:Лев, кажуть би, Кота піймав...— Якого?— Катюгу нашого рудого, Що нам просвітку не давав.— Гай-гай! — Пацюк мовля. — Раденька, Як кажуть, що дурненька!..Що з того, що піймав?..Як дійдеться у них до чого — Не бачить Лева нам живого! Бо знаєш, що за звір той Кіт!Отак, як хто кого боїться,То й думає, що на того ввесь світТак буде, як і він, дивиться.<p>ХЛОПЧИК І ГАДЮКА</p>
