На Щуку хтось бомагу в суд подав, Що буцім би вона такеє виробляла,Що у ставку ніхто життя не мав:Того заїла в смерть, другого обідрала. Піймали Щуку молодціТа в шаплиціГуртом до суду притаскали, Хоча чуби й мокренькі стали. На той раз суддями булиЯкіїсь два Осли,Одна нікчемна ШкапаТа два стареньких Цапа, — Усе народ, як бачите, такийДобрячий та плохий.За стряпчого, як завсігди годиться, Була приставлена Лисиця...А чутка у гаю була така,Що ніби Щука та частенько,Як тільки зробиться темненько, Лисиці й шле — то щупачка,То сотеньку карасиків живенькихАбо линів гарненьких...Чи справді так було, чи, може, хто збрехав(Хто ворогів не мав!), — А все-таки катюзі,Як кажуть, буде по заслузі. Зійшлися судді, стали розбирать: Коли, і як воно, і що їй присудити? Як не мудруй, а правди ніде діти.Кінців не можна поховать... Не довго думали — рішили —І Щуку на вербі повісити звеліли.— Дозвольте і мені, панове, річ держать, — Тут обізвалася Лисиця. —Розбійницю таку не так судить годиться: Щоб більше жаху їй завдатьІ щоб усяк боявся так робити, — У річці вражу Щуку утопити!— Розумна річ! — всі зачали гукать.Послухали ЛисичкуІ Щуку кинули — у річку.<p>СВИНЯ</p>Свиня у панський двір залізла; Посновигала тамПо всім куткам,На смітнику кісток погризла, Полежала в багні, Як слід Свині,В гної куйовдилася пикою своєю... Та із гостей ізнов прийшлаТака ж, як і була, — Свиня свинею.От став свинар її питать:— Що, Свинко, бачила ти в пана? Чи хороше там гостювать?Яка була тобі там шана?.. Я чув колись, що у панів,Мов у царів, Срібло та золото скрізь сяє,Що буцім би пани так хороше живутьТа солодко їдять і п’ють.— Та де там воно є! — Свиня йому мовляє. — Брехня! Не слухай! Я ж була,І їла, і пила, Всі заходеньки обходила,І смітники, І суточки,А доброго нічого там не вздріла, То тільки вигадки дурні!Не хочу я нікого прирівняти, Звиняйте, до Свині... Ні, далебі, що ні!Я тільки хочу щось спитати: Траплялось на віку мені Такеє бачити ледащо, —Подивишся — не годне ані на що; А як почне тебе судить,То так оббреше, обчернитьТа рознесе таку погану славу, Що соромно й сказать...Так я се й хочу вас, панове, попитать: Еге, не гріх таку проявуСвинею величать?..<p>ВІВЧАР</p>
