Був на селі вівчар Тарас; Він панових овечок пас.Став мій Тарас чогось журитись: Сидить, голівоньку схилив,А панові боїться похвалитись, Щоб пан не бив.— Чого ти, брате, світом нудиш? — Питаються його.— Ох, братці! Лишенька могоАбияк не відбудеш... —От став хвалитись він, що є в болоті ВовкІ, на лихо йому, хапає овечок...— Що ж, брате, будемо робити, — Ще й не таке нам діє Вовк!..А пан за віщо буде бити?.. — Гуртом вони до пана всі пішли,Усе по правді розказали. Звелів їм пан, щоб Вовка стереглиІ, коли можна, щоб піймали. Пильнують Вовчика, нема коли й заснуть,А Вовка щось нема й не чуть... Чого ж се так, що у Тараса часом Буває добрий борщ із м’ясомТа з начинкою пиріжки?..Дурні дядьки!Ні один з вас не розчовпає! Який там в біса звір!На Вовка тільки поговір, А овечок Тарас хапає!..<p>ЛЯЩІ</p>В гаю у пана був ставок;Вода — як скло; на дні — пісок; Кругом цвіли волошки та васильки; Червоная калина там росла,Під гаєм пасіка була, — Ну рай, та й тільки!В ставу було чималенько Лящів; Ніхто їх не ловив —Ні волоком, ні в’ятірями, — Життя Лящам,Мов тим панам: Гуляють, ляпають хвостами... Приїхав раз з сусідом пан у гайІ Щук звелів у став понапускати.— На біса Щук пускаєш, пане-брате? — Озвавсь сусід. — Ось потривай!Ти гірше тільки тим нашкодиш — Усіх Лящів позводиш:Їх Щуки заїдять...— Даремна річ! — хазяїн став казать (Та й усміхнувся після того)... — Жалкую, чом давніш не звів...А ти ж, сусіде, чув од кого, Що я охочий до Лящів?<p>БИЛИНА</p>Сказав раз Кущ Билині:— Билинонько! Чого така ти стала, Мов рибонька в’яла:Пожовкла, не цвітеш, Живеш, як не живеш,Твоя головонька от-от поляже?— Ох, Кущику! — Билина каже. — Я на чужині...Хто щиро поважа родину, Свій рідний край,Тому не всюди рай:Чужина в’ялить, як Билину. <p>ЦІКАВИЙ</p>
